За перше півріччя 2025 року Україна кодифікувала вже понад 600 нових зразків озброєння. З них лише моделей дронів – 250, а виробників у цій сфері вже понад пів тисячі. Такий темп технічних інновацій виглядає як успіх, проте всередині оборонного сектору дедалі гучніше лунають голоси про необхідність упорядкувати цей “зоопарк” військової техніки.
Величезний вибір – це добре для розвитку інновацій, але надмірна різноманітність ускладнює логістику, навантажує систему навчання особового складу, гальмує бойову ефективність та створює ризики на полі бою. Як Україна шукає вихід із ситуації, коли фронт потребує простих рішень, а оборонна промисловість – можливості для масштабування?
Від технологічної свободи до потреби в порядку
Після дерегуляції ринку дронів у 2023 році Україна стрімко перетворилася на полігон для сотень стартапів, де кожна команда намагається створити унікальний продукт. Ця конкуренція стала потужним двигуном для нових рішень, які змінюють тактику ведення бойових дій.
Однак одночасно почали з’являтися проблеми — кожна нова модель дрона чи засобу радіоелектронної боротьби (РЕБ) має свої комплектуючі, особливості використання, типи живлення та стандарти програмного забезпечення. Це ускладнює логістику і обслуговування, а також сповільнює підготовку операторів. В результаті замість потужного переваги на фронті, військові часто стикаються з нестачею потрібних деталей або не можуть швидко замінити боєприпаси, бо ті не підходять до конкретної моделі.
Чому різноманіття дронів перетворилось на проблему
Фронтові підрозділи щоденно стикаються із задачею пристосовувати різне обладнання під свої потреби, що потребує часу, коштів і навичок. Універсального стандарту не існує — навіть типові елементи, як акумулятори чи антенні роз’єми, можуть не підходити один до одного, хоча офіційно це дрони одного класу.
Для прикладу, китайський DJI Mavic став певним стандартом на фронті — під нього розроблені ПЗ, є оригінальні запчастини, а військові навіть масово виготовляють кустарні модифікації, наприклад, подвійні акумулятори. У той же час українські моделі, часто з унікальними деталями, можуть місяцями простоювати на складах, бо знайти запасні частини нереально.
Окремою проблемою залишаються боєприпаси — кожен виробник створює їх під власні стандарти, навіть різьбу для ініціаторів вибуху. Це змушує підрозділи шукати токарів для переробки деталей, замість того щоб оперативно використовувати наявні ресурси.
Відсутність стандартів – виклик для програмістів і розробників
Роздробленість військової техніки б’є й по технологічному розвитку. Програмісти змушені адаптувати софт під кожен тип дрона окремо, замість створення масових рішень для всієї лінійки техніки. Інженери не можуть швидко інтегрувати нові системи, а виробники комплектуючих не ризикують вкладатися у виробництво на склад, бо гарантії попиту немає.
У FPV-сегменті ця проблема відчувається особливо гостро — на ринку багато дешевих, неперевірених рішень, які можуть бути небезпечними. Військові розповідають, що акумулятори нерідко займаються, а загасити їх у польових умовах неможливо. Втрачається майно, а іноді навіть цілі позиції.
Стандартизація: як знайти “золоту середину”
Питання уніфікації давно стоїть у порядку денному Міноборони та Генштабу. Відмова від анархії на ринку — це не просто бюрократичний крок, а стратегічна потреба для стійкості та масштабування української оборонної промисловості. Проте надмірне захоплення стандартизацією може вбити інновації, досягнення яких стало можливим саме завдяки свободі для виробників.
Як зазначають експерти, необхідно балансувати: не допустити монополії одного постачальника, але й скоротити зайве розмаїття, що гальмує фронт. Виробники повинні мати простір для розвитку та конкуренції, а військові — чіткі стандарти на основні системи і компоненти.
- Міноборони вже працює над скороченням лінійки боєприпасів для дронів — з 200 залишать близько 20 стандартних зразків.
- Планується залишити кількадесят моделей дронів різного призначення, які держава зможе масштабувати.
- Триває робота над уніфікацією антен, пультів і камер для спрощення логістики та ремонту.
Чи можлива прозора уніфікація?
Важливе питання – уникнути корупційних ризиків. Зараз, за словами представників антикорупційних організацій, FPV-дрони часто закуповуються за назвами, а не за технічними характеристиками. Відсутність єдиних стандартів дає виробникам простір диктувати ціни, що шкодить конкуренції та ефективності витрат бюджету.
Тому в Brave1 та інших технокластерах вважають, що уніфікація має відбуватись органічно – через прозорі правила, ринкові механізми та відкриту конкуренцію. Наприклад, великі компанії зможуть вигравати на тендерах завдяки низькій ціні, а малі – через унікальні інновації або колаборації.
Нові інструменти: маркетплейси для оборони
Першим кроком у напрямку прозорої уніфікації стало відкриття маркетплейсу Brave1 Market — майданчика, де військові можуть порівнювати товари, залишати відгуки і вибирати найкращі рішення під власні задачі. Тут представлено понад 1500 різних товарів — дрони, РЕБ, комплектуючі. В майбутньому до цієї системи планують підключити і держзакупівлі — для чого створюється маркетплейс Dot chain defence, де військові побачать відгуки своїх колег та асортимент продукції.
Чим український підхід відрізняється від російського
Україна принципово не йде шляхом повної централізації — як у РФ, де вибирається кілька основних моделей, а держава вкладає у масштабування лише їх. В умовах нестачі ресурсів Україна робить ставку на пошук балансу між уніфікацією та підтримкою інновацій, даючи військовим впливати на остаточний вибір і розвиток ринку.
Якщо країні вдасться знайти цю “золоту середину”, українська оборонна промисловість зможе не лише стабільно забезпечувати фронт, а й стати драйвером технологічного прориву в глобальних масштабах.
