З початком повномасштабної війни в Україні значно зросла потреба у протезуванні, що стимулювало розвиток не лише класичних методів, але й складних інноваційних рішень. Одне з них — остеоінтеграційне протезування, яке передбачає пряме з’єднання протеза з кісткою за допомогою титанових імплантів. Попри перспективність, метод викликає чимало дискусій серед лікарів, волонтерів і пацієнтів — передусім через високі ризики та відсутність чітких стандартів.
Нещодавно Міністерство охорони здоров’я України затвердило новий наказ, що має на меті регламентувати порядок застосування цього методу. У матеріалі зібрані думки медиків, військових волонтерів і чиновників про потенціал та небезпеки остеоінтеграції.
Що таке остеоінтеграція і кому вона може бути показана?
Метод остеоінтеграції — це імплантація титанової штанги безпосередньо в кістку ампутованої кінцівки. Згодом на неї кріпиться протез. На відміну від традиційного гільзового протеза, який пацієнт може знімати, остеоінтеграційний фіксується постійно, стаючи частиною тіла.
За словами Ольги Щеглюк, очільниці реабілітаційного відділення у Військово-медичному центрі в Ірпені, методика має багато обмежень і використовується лише тоді, коли інші варіанти неефективні. Наприклад, якщо форма кукси унеможливлює носіння звичайного протеза.
Світова медична практика вимагає, щоб перед проведенням остеоінтеграції минуло щонайменше два роки з моменту ампутації, і пацієнт обов’язково мав досвід носіння традиційного протеза. Також суворо враховуються протипоказання — серед них ожиріння, інфекційні захворювання, вживання наркотиків, паління, порушення догляду за стомою.
Головні ризики — інфекції, ускладнення і реампутація
Найбільший ризик остеоінтеграції — це інфекції. Через отвір у шкірі, де титановий штир з’єднується із зовнішнім середовищем, можуть проникати бактерії, спричиняючи ускладнення. У поєднанні з антибіотикорезистентністю, яка поширена в Україні, ризик хронічного остеомієліту значно зростає.
Ольга Щеглюк наголошує: наслідком інфекцій може стати не лише вилучення імпланта, а й нова, більш висока ампутація. Ба більше — пацієнтам із таким протезом потрібно уникати надмірної фізичної активності, адже у 65% випадків протез доводиться змінювати вже через 7–10 років.
Потрібна не згода пацієнта, а професійний консиліум
Попри складність методу, в Україні вже з’явились непоодинокі приклади його використання. Проте, як зазначає командирка патронатної служби «Янголи» Олена Толкачова, деяких військових направляли на остеоінтеграцію без належної інформації про ризики. Наслідки — хронічні болі, переломи, повторні операції та нездатність користуватись протезом.
Лікарі та волонтери переконані — рішення про остеоінтеграцію має ухвалювати команда спеціалістів, а не базуватись на бажанні пацієнта або під впливом реклами.
«Є чіткі ситуації, де цей метод справді потрібен — зокрема, при високих ампутаціях рук. Але використання на нижніх кінцівках часто суперечить законам фізики — кістка отримує неприродне навантаження», — зауважує Толкачова.
МОЗ вперше врегулювало порядок остеоінтеграції
Перший заступник міністра охорони здоров’я Сергій Дубров заявив, що хоча офіційних скарг від пацієнтів у міністерство не надходило, численні звернення в соцмережах і депутатські запити змусили МОЗ діяти. Було створено робочу групу з профільних експертів, яка впродовж дев’яти місяців напрацьовувала документ, що врегулює порядок остеоінтеграційного протезування в Україні.
Наказ МОЗ — не клінічний протокол, а тимчасовий порядок, адже в світі ще недостатньо доказової бази щодо цієї методики. Наразі лише близько 2500 пацієнтів у світі мають остеоінтегровані протези.
Що передбачає новий документ?
- Чітко визначені покази й протипокази для остеоінтеграції;
- Необхідність медичного консиліуму та комісійного ухвалення рішення;
- Післяопераційне спостереження та контроль за станом пацієнта;
- Визначено перелік медзакладів, які можуть проводити такі операції.
«Цей метод — не експеримент, а серйозне рішення, яке має базуватись на професійній думці колективу фахівців. Необхідно дотримуватись світової практики: спершу класичний протез, лише потім — розгляд остеоінтеграції», — резюмує Дубров.
Наказ МОЗ вже підписаний і наразі перебуває на затвердженні в Міністерстві юстиції.
