Увечері 16 вересня в будівлі Офісу президента панувала дивна атмосфера: формально очікували понад дві сотні депутатів від “Слуги народу”, але реально зібралося лише близько 120–130 осіб. Половина залу залишилася порожньою, що неабияк роздратувало президента. Зеленський пригрозив депутатам і закликав у жовтні бути дисциплінованішими, навіть наказав пересадити тих, хто сидів у задніх рядах, ближче до нього.
Причиною слабкої відвідуваності могла стати затримка самої зустрічі. Ще в липні, під час гучної кризи довкола спроби обмежити незалежність антикорупційних органів, депутати вимагали пояснень від Банкової. Проте відповідь вони почули лише восени, і то поверхневу. Тема НАБУ була згадана між іншим, а більшість часу пішло на обговорення питань переселенців, соціальних виплат і побіжно – війни.
Попри очікування пояснень, депутати почули мало конкретики. Саме тому чимало з них не вірять, що наступна зустріч у жовтні зможе зібрати більше людей. Але на порядку денному виникло інше питання – можливі вибори.
“Поки воюємо”
Під час обговорень Зеленський визнав, що війна лишається визначальним чинником. За словами одного з учасників зустрічі, відповідь президента можна підсумувати просто: “Поки воюємо”. Він додав, що в нього вистачає енергії, і війна буде завершена на користь України. Водночас, якщо ситуація на фронті загостриться, доведеться ухвалювати “важкі рішення”.
Стосовно виборів позиція Зеленського була знайома: він наголосив, що це питання цікавить передусім Росію та внутрішню опозицію, а не більшість українців. Однак кулуарна підготовка до кампанії тривала давно. Ще з грудня минулого року, коли глава ОП Андрій Єрмак намагався домовитися у Лондоні з Валерієм Залужним про “ненапад”, у команді президента почали прораховувати можливі сценарії.
Тіньові штаби і рекламні кампанії
Вже у лютому 2025 року Банкова активно тестувала стратегії. Запрошували політтехнологів, проводили регіональні наради, а підпорядковані структури збирали компромат на конкурентів. Навіть скандал у Вашингтоні з Дональдом Трампом не зупинив підготовку. Навпаки, конфлікт додав Зеленському електоральних балів – рейтинг після нього тимчасово зріс.
Рекламні площі в містах заполонили білборди: від колишніх політиків, які намагаються повернутися, до потужних кампаній військових підрозділів. Формально це рекрутинг і збори, але за стилем вони надто нагадують класичну політичну агітацію. Це дратувало Банкову, яка намагалася обмежувати появу військових на публічних заходах.
Проте після зустрічі Трампа і Путіна на Алясці плани різко загальмували. Зеленський визнав: якщо буде можливість, він готовий йти на вибори хоч завтра. Але поки війна триває – пріоритет саме фронт.
Соціологія і другий тур
Готовність президента виглядає суперечливою на фоні даних соціологів. Останні опитування фіксують падіння його рейтингу. Навіть після короткого підйому Зеленський знову втрачає позиції. Хоча наприкінці серпня група “Рейтинг” показала, що він може перемогти в першому турі, проте шанси у другому турі значно слабші. Головним конкурентом вважають Валерія Залужного, але в закритих моделюваннях президент програє і новим обличчям, зокрема Кирилу Буданову.
Таким чином, нинішня ситуація нагадує вибори 1999 року, коли Леонід Кучма здобув перемогу завдяки контрольованій конфігурації кандидатів. Для Зеленського потенційним “зручним суперником” міг би стати Петро Порошенко. Інша ставка – завершення війни на умовах, які можна буде подати як перемогу.
Головний конкурент і парламентські розклади
Залужний публічно уникає політичних заяв. Проте чим довше триває війна, тим очевидніше, що він готується до майбутньої політичної кар’єри. Атмосфера навколо нього нагадує піднесення Віктора Ющенка у 2003 році – міфологізований образ, довіра суспільства і черга потенційних спонсорів.
Що стосується парламентських виборів, то “Слуга народу” стрімко втрачає підтримку, а “віртуальна партія Залужного” лідирує в соціології. Очікується строкатий склад наступної Ради, з появою військових і волонтерських проєктів, які можуть самостійно подолати бар’єр у 5%. Серед старих сил Порошенко зберігає своє ядро, Тимошенко шукає союзників і фінансування, а сектор колишнього електорату ОПЗЖ намагаються перехопити нові гравці на кшталт Дмитра Разумкова.
Зрештою, головна інтрига української політики зводиться до протистояння Зеленського і Залужного. Хто з них зможе запропонувати суспільству силу, професіоналізм і гарантії безпеки – той і отримає шанс визначати подальший курс країни.
