Статус тимчасового захисту для громадян України в країнах ЄС припиняється 4 березня 2027 року. Це остаточне рішення і воно не буде переглянуте, навіть якщо до цієї дати війна не завершиться. Відтак постає головне питання – що далі для мільйонів українців, які нині перебувають у Євросоюзі.
Однозначної універсальної відповіді поки немає, адже регулювання міграції належить до компетенції держав – членів. Водночас Єврокомісія ще за два роки до «фінішу» запропонувала спільні рамки, щоб уникнути хаотичного повернення, нелегального перебування та перевантаження систем притулку. 16 вересня Рада ЄС схвалила Рекомендацію із скоординованого припинення тимчасового захисту для переміщених осіб з України.
Документ не є обов’язковим, однак задає єдиний підхід: перехід має бути поетапним, керованим і узгодженим з можливостями України щодо прийому та відновлення людей. «Тимчасовий захист за своєю природою є тимчасовим» – під цим вступним тезисом сформульовано основні кроки для держав ЄС та самих українців.
Хто й на яких підставах зможе залишитися
Брюссель рекомендує країнам ЄС максимально використати національні правові інструменти для тих українців, хто вже інтегрувався – працює, навчається, має сімейні зв’язки чи бере участь у місцевих програмах. Там, де це можливо, людям мають запропонувати перехід до довгостроковіших дозволів на проживання.
Національні дозволи на проживання
Урядові відомства держав – членів можуть надавати українцям посвідки на проживання на підставах:
– працевлаштування або самозайнятості;
– навчання чи наукової діяльності;
– сімейних обставин – якщо близькі вже мають законний статус у країні;
– спеціальних програм підтримки переселенців, що діють на національному рівні.
Європейські правові статуси
Якщо перейти на національні підстави не виходить, Рада ЄС радить використовувати європейські режими:
– Директива 2016/801 для студентів, дослідників, стажерів і волонтерів – вона дозволяє легально перебувати з освітньою чи науковою метою;
– Директива 2021/1883 (EU Blue Card) для висококваліфікованих фахівців – дає дозвіл на роботу й проживання з соціальними гарантіями та шляхом до постійного статусу;
– Директива 2024/1233 про «єдиний дозвіл» – спрощений інструмент для працівників із базовим набором прав і доступом до захисту від дискримінації.
Держави мають інформувати українців про відмінності між цими статусами та їх несумісність із тимчасовим захистом, зокрема через спеціальні консультаційні точки та інформаційні центри.
Як допомагатимуть тим, хто хоче повернутися в Україну
Окрема частина Рекомендації присвячена добровільному та безпечному поверненню. ЄС пропонує впровадити поетапний, гуманний механізм, який врахує індивідуальні обставини людей і спроможність України до реінтеграції тих, хто повертається.
Ознайомчі поїздки та програми повернення
Державам радять дозволяти українцям короткі поїздки на батьківщину – щоб перевірити житло, оцінити стан інфраструктури й умови життя. Параметри таких поїздок мають бути чіткими, прозорими та узгодженими між країнами.
Після завершення тимчасового захисту держави ЄС повинні запустити програми добровільного повернення орієнтовною тривалістю до одного року. Впродовж цього періоду рекомендується продовжити право на перебування та зберегти ключові соціальні гарантії до моменту виїзду або закінчення програми. Родинам із дітьми шкільного віку мають дозволити залишатися до кінця навчального року. Особам з особливими потребами забезпечать додатковий час, необхідні умови проживання та повернення лише тоді, коли Україна буде готова задовольнити їхні потреби.
Координація, дані та фінансування
Для інформованих рішень Рекомендація передбачає створення «Unity Hubs» – центрів підтримки, де українцям пояснюватимуть варіанти переходу на інші статуси або повернення. Дані про перебіг переходу оновлюватимуть через спільні платформи реєстрації тимчасового захисту, аби відстежувати, хто залишається, хто змінює статус, а хто повертається.
Єврокомісія координуватиме процес через Платформу солідарності «Україна» та у взаємодії з урядами держав – членів і українською владою. Доступними є кошти Фонду притулку, міграції та інтеграції, а також інші інструменти внутрішніх справ ЄС – вони можуть фінансувати роботу центрів підтримки, перехідні заходи та програми повернення.
Позиція ЄК: гнучкість і упередження ризиків
Європейська комісія наголошує – єдиного жорсткого графіка для «стратегії виходу» не встановлюють. Мета – щоб національні плани були готові до завершення тимчасового захисту та враховували реалії на місцях. Для цього призначена спеціальна представниця ЄК з питань українців у ЄС, яка працюватиме з державами, міжнародними організаціями та Україною.
Гарантією безперервності прав має стати перехідний період добровільних виїздів і можливість коригувати строки програм, якщо ситуація змінюватиметься. Там, де національні підстави недоступні, держави мають спрощувати доступ до статусів за правом ЄС, що забезпечують більшу стабільність, ніж щорічне продовження тимчасового захисту.
Підсумково, Рекомендація Ради ЄС задає рамку: допомогти інтегрованим українцям легалізуватися на довший термін, а тим, хто планує повернення, забезпечити організований та гідний шлях додому – з урахуванням інтересів людей і відновлювальних потреб України.
