Наприкінці 2026 року американська політика може втратити звичну для Дональда Трампа конфігурацію. Проміжні вибори до Конгресу здатні суттєво обмежити простір для маневру президента, але аж ніяк не гарантують повного реваншу його опонентів.
У Вашингтоні дедалі частіше говорять про втрату республіканцями контролю над Капітолієм. Та за цими очікуваннями ховається значно складніша картина – з кількома сценаріями, жоден з яких не означає автоматичної поразки Білого дому.
Історія американських виборів працює проти чинного президента. Перші проміжні вибори майже завжди стають шансом для опозиції перехопити ініціативу, і 2026 рік не виглядає винятком.
Соціологія лише підкріплює цей тренд. Станом на лютий демократи мають стабільну перевагу в так званому узагальненому бюлетені. Дані RealClearPolling фіксують різницю у 5,2%, а опитування Emerson College припускає, що вона може зрости до 6%.
Ключову роль відіграють незалежні виборці. Саме вони забезпечили перемогу Трампу у 2024 році, але нині дедалі критичніше оцінюють радикальні тарифи та жорстку міграційну політику адміністрації.
Аналітики Cook Political Report вже відносять 18 республіканських округів до категорії вирішальних. За несприятливого сценарію це відкриває шлях до зміни спікера Палати представників і висування Гакіма Джеффріса.
Додатковий тиск створює економічна тематика. Те, що раніше було головною зброєю республіканців, тепер обертається проти них.
- 55% виборців вважають нові тарифи і торговельні угоди невдалими;
- середній клас негативно реагує на спроби скорочення соціальних програм;
- рівень схвалення діяльності президента знизився до 39%.
Такий показник історично означає втрату кількох десятків місць у Палаті представників для пропрезидентської партії.
До цього додається внутрішньопартійна криза. Молоді виборці та частина латиноамериканських чоловіків, які підтримали Трампа раніше, нині дедалі частіше дистанціюються від “Великої старої партії”.
Втім, списувати республіканців з рахунків було б передчасно. Попри падіння рейтингів президента, партія зберігає довіру в ключових для виборця сферах.
Лютневе опитування Cygnal показує відчутну перевагу республіканців у питаннях безпеки кордонів і боротьби зі злочинністю – по 13% у кожній категорії. Навіть в економіці вони мають невелику, але стабільну перевагу над демократами.
Ці теми залишаються вирішальними для мешканців передмість і так званих хитких штатів. Саме там визначатиметься баланс сил у Конгресі.
Свою роль відіграє і ресурсна перевага. Дональд Трамп зібрав близько 1,5 млрд доларів на підтримку лояльних кандидатів, що дає республіканцям серйозну фору в інформаційній кампанії.
Соціологія також фіксує ширшу підтримку базових економічних ідей адміністрації.
- 60% виборців схвалюють зниження податків і скорочення видатків;
- 55% підтримують блокування фінансування окремих урядових програм;
- 73% республіканського електорату залишаються лояльними партії.
Окремим козирем залишається географія. У республіканців більше “безпечних” округів, що дозволяє концентрувати ресурси на точковій обороні.
Боротьба за Сенат у 2026 році виглядає значно сприятливішою для республіканців. Із 33 місць, що підлягають переобранню, саме вони захищають більшість.
Складність для демократів полягає в необхідності втримати позиції у штатах, де на президентських виборах переміг Трамп.
Особливо напружена ситуація очікується в Джорджії та Мічигані, які аналітики відносять до категорії вирішальних. Для повернення більшості демократам довелося б одночасно захистити всі слабкі позиції та відібрати щонайменше чотири мандати у суперників.
Водночас демократи бачать можливості у штатах з поміркованим електоратом.
- Мен, де посилюється конкуренція навколо Сьюзан Коллінз;
- Північна Кароліна після відставки Тома Тілліса;
- Аляска, де сподіваються на ефект Мері Пелтоли.
Попри загальний низький рейтинг президента, саме Сенат може стати для республіканців інструментом збереження впливу у Вашингтоні.
Найімовірніший сценарій – часткова втрата контролю над Конгресом. Це означатиме для Трампа обмеження у бюджетній та фінансовій політиці, але не повний параліч влади.
Втрата Сенату стала б значно серйознішим ударом – вона перекрила б шлях до кадрових призначень і суттєвих зовнішньополітичних ініціатив.
Найгірший варіант – поразка в обох палатах – теоретично відкриває дорогу до імпічменту. Проте нині такий розвиток подій не виглядає найбільш імовірним.
Менш поблажливий Конгрес наприкінці року майже гарантований. Але це не означає автоматичної війни проти президента. Навіть успіх демократів може виявитися радше корекцією балансу, ніж повним політичним тріумфом.
