Після майже трирічного мовчання Ігор Коломойський знову публічно говорить про актив, який держава забрала в розпал війни. Його заяви звучать із зали суду і все частіше мають не юридичний, а політичний підтекст. «Укрнафта» знову стає ключовою точкою напруги між олігархом і державою.
Коли восени 2022 року держава повернула під свій контроль «Укрнафту» та «Укртатнафту», Коломойський обрав тактику тиші. На запитання про примусове відчуження він тоді відповідав коротко:
“Жодних коментарів та оцінок до кінця війни.”
Ця пауза тривала довше, ніж багато хто очікував. Складається враження, що її сприйняли як мовчазне прийняття нової реальності. Але подальші події показали інше – мовчання було радше тактичним.
Перебуваючи під вартою, олігарх почав використовувати судові засідання як трибуну. Там з’явилися емоційні заяви, погрози і натяки на майбутні політичні зміни. За словами співрозмовників у політичних колах, його тон легко читається як попередження тим, хто сьогодні керує колишніми активами «Привату».
Окрему увагу привернула репліка про «Наполеона, якого скоро не буде», адресована президенту Володимиру Зеленському. У поєднанні з поверненням до теми «Укрнафти» це виглядає як спроба підготувати ґрунт для реваншу.
Як держава втрачала контроль
Формально держава завжди залишалась мажоритарним акціонером «Укрнафти» – 50% плюс одна акція. Але ще з початку 2000-х реальне управління компанією перейшло до менеджменту, пов’язаного з групою «Приват».
У 2003 році Ігор Коломойський разом із партнерами отримав фактичний контроль над найбільшим нафтовидобувником країни. Пізніше він сам визнавав, що за це щомісяця сплачував 5 млн доларів хабара на вимогу тодішнього президента Леоніда Кучми через його зятя Віктора Пінчука. Загальна сума, за його словами, склала 110 млн доларів.
Схожа модель діяла і в «Укртатнафті». З 2007 року компанія повністю контролювалася «приватівцями», попри те що держава володіла 43% акцій. Управління, фінансові потоки і стратегічні рішення роками залишалися в одних руках.
Бізнес-модель була простою:
- нафта та газ «Укрнафти» продавались за заниженими цінами
- переробка відбувалась на Кременчуцькому НПЗ
- основний прибуток концентрувався в роздрібній мережі АЗС
Політичні цикли змінювалися, але контроль над активами залишався незмінним.
Війна і примусове відчуження
Різкий перелом стався у листопаді 2022 року. На тлі повномасштабної війни Ставка Верховного Головнокомандувача ухвалила рішення про примусове відчуження акцій стратегічних підприємств з міркувань національної безпеки.
5 листопада держава оголосила про передачу «Укрнафти» та «Укртатнафти» під свій контроль з управлінням через Міністерство оборони. Вже за три дні спецпідрозділи СБУ зайшли в офіси компаній. Активи отримали статус військового майна, а управлінська вертикаль була повністю перезавантажена.
Новим керівником обох компаній став Сергій Корецький, колишній CEO мережі АЗС WOG. Старий менеджмент пішов, а сам Коломойський опинився під вартою за підозрами у масштабних фінансових зловживаннях.
Заяви з-за ґрат
Майже три роки публічних коментарів не було. Окрім поодиноких інтерв’ю лояльним медіа, тема «Укрнафти» не звучала. Але останні місяці змінили все.
Коломойський називає рішення про відчуження акцій злочином і наполягає, що держава прикриває «мародерство в умовах війни» формулюваннями Ставки.
“Яким би рішенням Ставки не прикривались, накази вилучити акції є злочином.”
Він також заявляє про 1,5 млрд доларів активів, які, за його словами, були в компанії на момент націоналізації і «зникли» вже за державного управління.
“На 1 січня цього року на рахунку було 24 мільярди гривень. На 1 жовтня – трохи більше одного мільярда. Це лише за дев’ять місяців.”
Результати на табло
Співрозмовники в уряді та парламенті малюють іншу картину. За їхніми словами, у листопаді 2022 року компанія перебувала у глибокій кризі – з податковими боргами, хронічними збитками і закритою культурою управління.
Директор «Консалтингової групи А-95» Сергій Куюн зазначає, що вже у перший рік державного управління «Укрнафта» показала прибуток 23,5 млрд грн, тоді як за попередні десять років сумарний результат становив 24,8 млрд грн збитку.
За його словами, раніше кошти виводились через:
- продаж нафти, газу та LPG афілійованим структурам з дисконтом
- закупівлю послуг за завищеними цінами
Тепер реалізація ресурсів відбувається через відкриті аукціони, а інвестиції у буріння і розвиток зросли в рази. Схожі оцінки дає і голова парламентського комітету з енергетики Андрій Герус, наголошуючи на зростанні прибутку, податкових платежів та інвестицій.
За 2023-2025 роки «Укрнафта» сплатила до бюджету майже 76 млрд грн податків і зборів, виплатила понад 15 млрд грн дивідендів і отримала близько 40 млрд грн прибутку. Близько 3 млрд грн спрямували на підтримку Сил оборони України.
Чи можливий реванш
У владних колах не приховують скепсису щодо шансів Коломойського повернути контроль. Його нинішню активність пояснюють чутливістю до змін балансів впливу, але не вірять у реалістичність сценарію реваншу.
Як нагадують співрозмовники, держава вже має рішення Високого суду Англії у справі «Приватбанку» з вимогою компенсувати три мільярди доларів. Аналогічні процеси, за їхніми словами, чекають і на кейси «Укрнафти» та «Укртатнафти», де зафіксовані зловживання на десятки мільярдів гривень.
На енергоринку переконані: повернення старої моделі означало б втрату прозорості, падіння бюджетних надходжень і ослаблення обороноздатності.
Сьогодні «Укрнафта» перестала бути приватною годівницею і стала елементом національної безпеки. Саме тому сценарій її повернення колишнім власникам до завершення судових процесів у владі називають не просто малоймовірним, а небезпечним для держави.
