Під час офіційного візиту українського лідера Володимира Зеленського до Парижа 14 липня сторони оголосили про масштабну оборонну угоду. Київ замовляє 16 винищувачів Rafale з озброєнням, що є початком партії зі 100 літаків, а також планує придбати чотири системи ППО SAMP/T нового покоління. Поставки перших модулів SAMP/T NG заплановані на 2027 рік. Фінансування цих літаків та протиповітряних систем має відбутися за рахунок кредиту Євросоюзу. Франція додатково дозволила ліцензійне виробництво крилатих ракет SCALP і бомб AASM в Україні, яке має стартувати до кінця 2026 року. Спільні з Римом зобов’язання стосуються також перехоплювачів Aster 30.
Проте тривалі та амбітні збройні плани опинилися під загрозою через політичну ситуацію всередині самої Франції. Нова невизначеність виникла буквально тижнем раніше.
Увечері 7 липня лідерка ультраправих Марін Ле Пен зробила гучну заяву в ефірі французького телебачення. Вона озвучила просте тлумачення складного судового вердикту.
“Я – кандидатка на президентських виборах!” – оголосила вона.
За кілька годин до телевізійного ефіру Апеляційний суд Парижа ухвалив важливе рішення. Судді підтвердили її провину.
Це відома судова справа “помічників у Європарламенті”. Марін Ле Пен засудили до трьох років позбавлення волі, з яких два роки – умовно, а один рік – домашній арешт із носінням електронного браслета. Щоправда, суд скоротив термін заборони балотуватися. Про деталі цієї справи та рішення нещодавно писала “ЄвроПравда” у матеріалі “Ле Пен знову в грі…”.
Тепер ультраправа політикиня офіційно отримала юридичне право змагатися за посаду президента 18 квітня 2027 року.
Свіжі опитування через два дні після вироку зафіксували її лідерство у першому турі з результатом близько 35%. Жоден з опонентів не набирає навіть 20%. Разом з тим, соціологія свідчить про її ймовірний програш більшості суперників у другому турі.
Чотири роки тому Емманюель Макрон намагався перетворити один суперечливий факт із її біографії на головну проблему для виборців.
Під час напружених президентських теледебатів 20 квітня 2022 року чинний лідер прямо дорікнув опонентці російським банкіром. Мова йшла про велику позику в розмірі 9,4 мільйона євро, яку її партія взяла ще у 2014 році. За цими дебатами уважно спостерігала вся країна.
Попри це, Ле Пен тоді фінішувала у другому турі з високим результатом 41,5% голосів.
Парадокси судового вердикту
Поточне рішення Апеляційного суду не стало прихованим виправданням чи технічним пом’якшенням. Винними визнали всіх 12 обвинувачених, які подавали скарги.
Правоохоронці довели, що кошти Європарламенту фінансували роботу партійних помічників Ле Пен замість забезпечення діяльності євродепутатів.
Її поточний статус є зрозумілим, хоча й досить специфічним.
Одразу після апеляції Марін Ле Пен подала касаційну скаргу до Верховного суду Франції.
Такий крок автоматично призупиняє виконання вироку щодо ув’язнення, дозволяючи вести виборчу кампанію без електронного браслета. Верховний суд пообіцяв винести остаточний вердикт до початку квітня 2027 року, перевіряючи лише правильність застосування закону. Розгляду справи по суті вже не буде.
Судовий вердикт поставив лідерку “Національного об’єднання” перед юридично можливим, але політично дуже дорогим вибором.
Вона традиційно використала популістську риторику, заперечила провину та назвала суд спробою позбавити французів їхнього вибору.
Така поведінка копіює американський політичний стиль MAGA, адаптований під французькі реалії. Це порівняння стосується виключно зневажливого ставлення до державних інституцій, а не міжнародних альянсів чи програми Дональда Трампа. Організація поважає виправдальні вироки суду, але гостро засуджує будь-яке обвинувальне рішення.
Політичне покарання подається виборцям як доказ страху системи перед сильним кандидатом.
Для ядра прихильників цей аргумент виглядає переконливим. Однак важко спрогнозувати, чи допоможе подібна стратегія перемогти у другому турі, де вона вже двічі програвала.
Тінь Москви та трансформація партії
Давня історія про фінансування “Національного фронту” з Росії має певні юридичні нюанси щодо зафіксованих доказів.
Ці гроші були оформлені саме як комерційний кредит.
У вересні 2014 року партія позичила 9,4 мільйона євро у Першого чесько-російського банку через відмову французьких фінустанов. Після банкрутства структури зобов’язання перейшли до російських кредиторів, а у вересні 2023 року “Національне об’єднання” повністю закрило цей борг.
Жодне офіційне розслідування не довело надання конкретних політичних послуг за отримані фінанси.
Першим про російські гроші у 2014 році повідомило розслідувальне медіа Mediapart. Згодом тему підхопили інші великі ЗМІ, питання звучало на виборах 2022 року та під час чотиригодинних свідчень Ле Пен перед Національною асамблеєю.
Скандал давно вийшов за межі паризьких кулуарів чи спеціалізованої преси.
Водночас фінансові операції чітко збігалися з її реальними політичними кроками. Політикиня регулярно зустрічалася з російським керівництвом, відвідувала Владіміра Путіна у Кремлі під час кампанії 2017 року та виправдовувала анексію Криму. Перед парламентською комісією у 2023 році вона знову назвала законним захоплення українського півострова.
У підсумковому звіті французькі законодавці назвали “Національне об’єднання” ефективним ретранслятором кремлівського дискурсу. Це рішення більшості членів комісії було політичним висновком, а не доказом секретних угод. Ле Пен заперечувала звинувачення, називаючи свою позицію власними давніми переконаннями.
Окрему увагу аналітики звертають на внутрішній ребрендинг сили.
Вона не створювала нову структуру з нуля. Стара партія “Національний фронт” просто змінила вивіску на “Національне об’єднання” у 2018 році, що зафіксовано в матеріалах суду. Ребрендинг дозволив дистанціюватися від токсичного минулого, а новий очільник Жордан Барделла додав партії молодого обличчя. Юридична та організаційна структура при цьому повністю збереглися.
Суспільний розкол та електоральні оцінки
Актуальні соціологічні дані не демонструють тотального розвороту Франції в бік ультраправих. Вони фіксують складний феномен, коли негативне ставлення до Ле Пен поєднується з вірою в її здатність керувати державою.
Дослідження Ifop за вересень 2025 року свідчить, що 69% французів вважають її опортуністкою, 59% – агресивною, 57% – нетерпимою.
Чесною її назвали лише 41% опитаних, а обнадійливою – 40%.
При цьому 54% респондентів вірять у її здатність навести лад у сфері безпеки. Близько половини громадян вважають політикиню спроможною захистити купівельну спроможність, реформувати економіку чи відстоювати державу на міжнародній арені.
Колишній тотальний страх перед ультраправими поступово зникає.
Небезпечними її ідеї вважають 52% французів, і стільки ж людей відчувають тривогу через її можливе лідерство. Французьке суспільство глибоко розколоте, але стара теза про автоматичну мобілізацію більшості проти прізвища Ле Пен більше не працює на повну силу.
Сучасний виборець може негативно ставитися до її постаті, але все одно підтримати в разі відсутності сильної альтернативи.
Рішення Апеляційного суду про визнання вини не призвело до падіння рейтингів. Навпаки, воно здатне зміцнити її статус безальтернативного лідера опозиції.
Частина виборців “Національного об’єднання” повністю вірить її заявам про політичне переслідування. Інші вважають фінансові махінації звичною практикою для всіх без винятку політиків. Більшість підтримує партію через чутливі ідеологічні питання, де питання фінансової чесності відходить на другий план.
Соціологія також чітко демонструє виражений соціальний розкол серед виборців.
Громадяни з вищою освітою переважно вбачають у ній серйозну загрозу для країни. Натомість робітники та люди з низькою кваліфікацією хвалять її за мужність, жорсткий авторитет та близькість до інтересів простого народу.
Судовий вирок точно не знищить її стабільну базу підтримки у першому турі.
Справжні проблеми для неї можуть розпочатися пізніше. Сімдесят відсотків французів не вірять у її невинуватість, а 32% прихильників її ж партії не схвалюють намір знову йти у президенти. Ці коливання не змусять електорат голосувати за лівих, але суттєво обмежать можливості залучити центристів чи поміркованих правих для перемоги.
Втім, варто пам’ятати про динаміку: у другому турі проти Макрона вона зросла з 33,9% у 2017 році до 41,5% у 2022 році.
Зараз ультраправій кандидатці серйозно допомагає слабкість її опонентів. Чинний президент Макрон за законом позбавлений права балотуватися на третій термін поспіль. Центристи, традиційні ліві та праві сили залишаються роздробленими, тому жоден кандидат навіть близько не стоїть до її стартових рейтингів. Головний козир Ле Пен полягає не в палкій любові більшості, а в нездатності опонентів об’єднатися проти неї.
Апеляційний суд Парижа фактично переклав усю відповідальність за майбутнє країни на політиків.
Зберігши за нею право балотуватися, судді повністю зруйнували міф про скасування виборів руками правосуддя. Одночасно суворе визнання провини та реальний термін ув’язнення дали опонентам залізобетонні аргументи проти її президентства.
Питання лише в тому, чи зможуть супротивники скористатися цим шансом.
Ризики для оборонної підтримки Києва
Для України повернення Марін Ле Пен у велику гру відбулося в делікатний момент, коли Париж бере на себе довгострокові зобов’язання, що виходять за межі поточної каденції. Мова йде про згадані на початку літаки Rafale та системи SAMP/T.
Графіки підготовки пілотів, розгортання промислових потужностей та безпосередніх поставок зброї ще потребують остаточного узгодження.
Зміна господаря Єлисейського палацу навряд чи призведе до негайного анулювання підписаних контрактів.
Позиція парламенту, військове керівництво та оборонний бізнес Франції мають великий вплив, а загальноєвропейські гроші створюють надійні запобіжники.
З іншого боку, саме французький президент традиційно володіє монополією на ухвалення рішень у сфері зовнішньої політики та оборони. Експортні ліцензії, дипломатичні кроки Парижа та голосування в Раді ЄС повністю підпорядковані прямим президентським директивам.
Сучасна офіційна лінія “Національного об’єднання” виглядає значно обережнішою порівняно з колишньою відкритою підтримкою Кремля.
Зараз соратники Ле Пен публічно називають напад Росії незаконним і невиправданим. Вони погоджуються, що Україна повинна отримувати зброю, а агресія Москви шкодить Франції. Барделла навіть висловлюється жорсткіше за Ле Пен, прямо називаючи РФ глобальною загрозою для безпеки Європи.
Ці публічні трансформації виглядають реальними, але залишаються неповними.
Депутати партії послідовно виступали проти ударів французькою зброєю по території Росії, відправки військових інструкторів та прискореної євроінтеграції Києва. Також вони критикували фінансові обсяги європейської допомоги, а сама Ле Пен виступала проти нафтогазових санкцій та членства України в НАТО. Ба більше, вона пропонує відновити стратегічні відносини з Москвою після завершення війни.
Нинішня позиція партії змінила акценти, але до 2027 року все може знову розвернутися.
Міжнародна стратегія сили залишається непрозорою через постійні розбіжності між радикальним суверенізмом Ле Пен та прагматичною роботою Барделла в євроструктурах.
Офіційне повернення політикині як кандидата посилює саме стару, більш небезпечну для України тенденцію.
Звичайно, старий російський кредит не є залізничним доказом прямого виконання наказів Кремля в разі її перемоги. Однак вона регулярно трактувала французький суверенітет у вигідному для Москви руслі, вважала українські кордони та альянси темою для компромісів і критикувала механізми економічного тиску на Росію.
Потенційне президентство Ле Пен здатне суттєво загальмувати підтримку України без гучних заяв про розрив відносин.
Передача французької техніки суворо залежить від державних ліцензій та бюджетного фінансування. Єлисейський палац під її керівництвом може просто саботувати графіки поставок чи заблокувати нові замовлення, хоча її дії здатна скоригувати сформована опозиційна парламентська більшість.
Не менш серйозною виглядає загроза блокування рішень на рівні Європейського Союзу. Ключові економічні санкції проти Росії потребують консенсусу та переглядаються кожні шість місяців. Питання розширення ЄС так само вимагають одностайної згоди членів блоку, тому новий лідер у Парижі здатний заблокувати ці процеси без оголошення відкритого дипломатичного демаршу.
Липнева збройна угода зменшує ймовірні ризики, але повністю їх не ліквідує. Спільне з Італією виробництво ракет Aster, а також боєприпасів SCALP та AASM безпосередньо в Україні робить розірвання контрактів надто збитковим. Проте стратегічні програми Rafale та SAMP/T все одно критично залежатимуть від рішень нової французької влади після виборів.
Долю європейської безпеки вирішуватиме саме другий тур майбутніх перегонів.
Марін Ле Пен наочно довела свою здатність успішно триматися на плаву попри тотальну недовіру суспільства. Проте вона досі не продемонструвала готовності перемогти цю недовіру у вирішальний момент вибору всієї Франції.
