У день відпочинку троє військових із батальйону БПЛА Signum – Турист, Швайгер і Бублик – піднімаються на один із донецьких пагорбів на невеликому бусі. Замість вудок у них дрони-перехоплювачі, замість водойми – низьке зоряне небо Донеччини. Жартують, що «виїхали на рибалку», але їхня здобич – запущені Росією Shahed, які прямують углиб України.
У будні ця трійка прикриває передній край 53-ої бригади в районі Серебрянського лісу, знищуючи ворожу піхоту, укриття, техніку та розвідники. Та збивання Shahed – власна ініціатива бійців, фактично хобі, що перетворилося на ще одну лінію оборони. У салоні буса – стіл, планшет, антена і кілька українських дронів-перехоплювачів у коробках. Вони скидаються на крихітні ракети з чотирма моторами, а за суттю є нетиповими FPV – із камерою внизу для пошуку цілі.
«РЛС наводить пілота, показує рух цілі. Пілот підбирається зверху і має знайти Shahed до розгону на фінішній ділянці», – пояснює інженер Signum із позивним Солома. На відміну від оптоволоконних FPV, ці борти майже не потребують доопрацювань і не обльотуються – швидкості надто високі. Водночас модель ще на стадії доробок – багато ручної роботи, і від пілота залежить дуже багато.
Дрони-перехоплювачі у системі ППО: між МВГ і ЗРК
Із початком масованих ударів Shahed українські Сили оборони розбудували багаторівневий перехоплювач – від мобільних вогневих груп із кулеметами та ЗУ до систем NASAMS, IRIS-T, Patriot і майбутніх F-16. Але російські БПЛА дедалі частіше йдуть на 2500 – 3000 м, що поза ефективною висотою МВГ. Західних ракет і комплексів бракує, а витрачати дорогі боєприпаси на відносно «дешеву» ціль економічно невигідно.
Проміжним рішенням стали гелікоптери та дрони-перехоплювачі. Частину таких БПЛА Україна отримує від Swift Beat, компанії, пов’язаної з екскерівником Google Еріком Шмідтом. Перевага цих апаратів – велика швидкість до близько 300 км/год і функція автоматичного донаведення, що різко підвищує відсоток уражень за мінімальної ролі людського фактору. За оцінками військових, один перехоплювач від Swift Beat коштує близько 5 – 10 тис. доларів – у рази дешевше за Shahed. Утім спроможність масштабувати виробництво і постійно вдосконалювати системи – критичний виклик.
Як Signum «вчить» перехоплювати Shahed на власному досвіді
Паралельно до централізованих рішень у війську з’явилися підрозділи-ентузіасти, які пробують збивати Shahed власними FPV від українських виробників – без автодонаведення, зате з високою майстерністю пілотів. Серед них – екіпаж Signum. За трохи більше ніж місяць у «вільні» від фронтових завдань зміни хлопці записали на свій рахунок 22 Shahed, з яких п’ять – за одне чергування. Бувають і «порожні» виїзди – маршрути прольоту зміщуються, а зона роботи екіпажу не завжди збігається з траєкторіями ворожих дронів.
«Це радше винятки, ніж правило», – кажуть у підрозділі, але додають, що кожна вдала ніч підтверджує – метод працює й потребує масштабування.
«Це можливо». Турист про перші збиття, швидкості та людей
Далі – пряма мова пілота FPV підрозділу з позивним Турист, який одним із перших опанував перехоплювачі у Signum:
«11 липня я збив свій перший Shahed – і символічно скурив сигару, яку возив кілька місяців. За три робочі дні ми взяли сім цілей. Вилетів – збив, вилетів – збив. Поруч ракета влучила раз, а двічі промахнулася, а ми щораз діставали свою ціль.
На початку були суцільні невдачі – я йшов 300 км/год, Shahed 170 – 200, переганяв, сідав акум, мотор перегрівався, дрон зливався з місцевістю. Коли влучили перший, другий, а потім п’ять за раз – стало спокійніше, менше впливає людський фактор.
Ідея проста – у «Формулі-1» знімають дронами на 300 км/год, тож чому б не поєднати це зі швидкістю Shahed? Рік тому я вмовляв виробників дати спробувати. Урешті отримали борт – і виявилося, що навчити пілота FPV цілком реально. Це звичайний FPV із аеродинамічним корпусом і посиленим мотором. Летиш по прямій – і влучаєш.
Найбільша проблема – кількість апаратів. Ми готові навчати екіпажі, ДФТГ, цивільних – аби були засоби. Вартість українського перехоплювача – менше 100 тис. грн, порівняно з ракетами це дрібниці. Після того як Shahed впав біля мого дому, це стало моєю особистою справою. Якщо можу зупинити його тут – маю це зробити».
Що заважає і що потрібно для масштабування
У Signum наголошують – методика тримається на трьох складових: доступі до перехоплювачів, базовій РЛ-навігації та підготовці пілотів. І якщо українські моделі вже працюють, то головний дефіцит – кількість бортів та системне навчання. Екіпажі МВГ, за словами військових, часто безсилі проти цілей на 2,5 – 3 км, а запас ракет до ЗРК обмежений. У цій ніші перехоплювачі на FPV-логіці можуть закрити критичний прошарок ППО.
Ще одна загроза – потенційна поява реактивних модифікацій Shahed зі швидкостями понад 400 км/год. Це вимагатиме ще швидших і «розумніших» перехоплювачів, автоматичного донаведення та нарощування виробництва. Військові підсумовують: попит є вже зараз, а кожна ніч із відбитими цілями означає збережені життя і неуражені об’єкти всередині країни.
Поки ж Турист, Швайгер і Бублик продовжують свої «рибалки» на донецьких пагорбах. Вихідні, енергетики, комарі і ледь видимий місяць – і небо, де замість поплавця треба впіймати чорну тінь Shahed. І встигнути першим.
