Україні знадобляться десятиліття для подолання катастрофічних медичних наслідків російської агресії, що зачеплять навіть майбутні генерації. Естонець Ярно Хабіхт, який понад 7 років очолював представництво ВООЗ в Україні, залишає свою посаду. Перед від’їздом він поділився підсумками роботи у важкі часи. Світ кардинально змінюється.
Жахливий вплив бойових дій на здоров’я нації є головним довгостроковим викликом. Зараз 72% українців відверто заявляють про хронічний стрес. Це не минеться швидко. Окрім цього, дві третини громадян оцінюють свій фізичний стан як гірший, ніж до війни. Майже 36% населення змушені відкладати лікування, а ближче до лінії фронту, наприклад на Херсонщині, ця цифра сягає 43%. Країна гостро потребує нових стійких моделей медичної допомоги.
Російська стратегія повторних ударів та фіксація воєнних злочинів
Найбільше занепокоєння міжнародних інституцій викликає цілеспрямоване знищення ворогом лікарень та вбивство парамедиків. З початку вторгнення ВООЗ офіційно верифікував близько 3100 атак на українську медичну інфраструктуру. Пік агресії зафіксували у 2022 році. Потім настав спад, але з 2025 року статистика знову стрімко пішла вгору. Росія б’є по складах, амбулаторіях та шпиталях по всій країні, включно з київським «Охматдитом».
Особливо підступною стала нова тактика окупантів. З 2024 року ворог активно застосовує так звані подвійні удари. Коли на місце першого прильоту прибуває рятувальна команда – туди прилітає вдруге. Кожен третій напад припадає на ланку первинної медичної допомоги. П’ята частина всіх верифікованих атак спрямована безпосередньо проти евакуаційного транспорту та швидких.
Уся ця інформація ретельно збирається та документується для майбутніх трибуналів. Моніторинг здійснюється спільно з українськими судами та МКЧХ. Досвід Балкан довів, що такі матеріали дозволяють покарати конкретних командирів. Лікарі досі незахищені. Проте безкарними злочинці не залишаться.
Чому український досвід медичного сортування та реформ дивує Європу
Попри колосальні руйнування, вітчизняна система охорони здоров’я продемонструвала унікальну життєздатність. Хабіхт відверто захоплюється мужністю українських лікарів, лаборантів та медичних сестер. Наші медики виявилися міцнішими за абстрактні державні структури. Головний феномен України полягає в тому, що вона примудряється одночасно воювати і продовжувати системні реформи.
Західний світ зараз активно переймає українські напрацювання. Насамперед ідеться про унікальні навички управління масовими жертвами. Європейські шпиталі ніколи не стикалися з ситуацією, коли одночасно приїжджає понад 50 швидких. Наші менеджери навчилися миттєво проводити тріаж – медичне сортування поранених. Окрім цього, встояти системі під час ковіду та війни допомогли довоєнні реформи:
- Запуск Національної служби здоров’я України як єдиного закупника послуг
- Впровадження прозорого податкового фінансування галузі
- Перехід на цифрову систему е-здоров’я, що гарантувала виплати зарплат працівникам
Політична та фінансова пріоритезація допомогла країні здійснити прорив навіть у рутинній імунізації. У 2022 році логістичні ланцюжки постачання вакцин та специфічний холодовий ланцюг на Харківщині, Чернігівщині й Київщині були повністю знищені. Медики все відновили. Показники вакцинації проти ВПЛ у прифронтових Сумах та Харкові у 2025 році стали навіть вищими, ніж у тилових регіонах.
Модернізація реабілітації та вихід із радянського минулого
Величезною проблемою для держави залишається застаріла радянська інфраструктура реабілітаційних послуг. Поранених бійців і цивільних досі іноді намагаються відновлювати у старих санаторіях за допомогою неефективних методик. Наразі бойові травми мають від 100 до 200 тисяч людей. ВООЗ допомагає перебудовувати цю систему, залучаючи іноземних інструкторів із Канади, Австралії, Швеції та Ірландії.
Сучасна реабілітація в Україні стрімко масштабується завдяки молодим фахівцям. Нові команди ерготерапевтів та фізіотерапевтів уже працюють у лікарнях Полтави, Рівного та Запоріжжя. Проте географічний дисбаланс залишається відчутним. На заході країни таких послуг значно більше, ніж на сході. Потреба в них буде довготривалою.
Сам Ярно Хабіхт очолив місію в Україні у турбулентний період 2018 року. Тоді реформи збіглися зі спалахом кору та війною на Донбасі. Робота в зоні надзвичайних ситуацій – це прямий обов’язок ВООЗ. Естонець за походженням, він символічно пережив початок великої війни 24 лютого 2022 року, що є Днем Незалежності його батьківщини. Тоді його команда категорично відмовилася евакуюватися. Єдине, про що жалкує дипломат, – це те, що він так і не зміг досконало вивчити українську мову.
Мирний період для Європи остаточно завершився. Стабілізація ситуації в Україні відбудеться у найближчі 3-7 років. Якою вона буде – не знає ніхто. Світ став іншим. Кожен має діяти щодня.
