Дві з половиною години перемовин, з них понад дві години тет-а-тет за зачиненими дверима. Компліменти від Дональда Трампа, максимальна гнучкість української делегації та спроба виконати майже всі побажання господаря Білого дому.
Усе це заради кроку, який ще рік тому в Києві категорично відкидали: підштовхнути Володимира Путіна до переговорів. Тактична мета наразі спільна для Києва і Вашингтона – змусити Кремль сісти за стіл з президентом США. Очікуваний найближчий результат – безумовне перемир’я з фіксацією лінії фронту.
Ще торік усе було інакше: Москва домагалася діалогу з лідером США, а Україна наполягала, що жодних розмов «про Україну без України» бути не може. Та за рік змінилися і ситуація на фронті, і міжнародний контекст.
Чи приїде Путін до Будапешта на зустріч із Трампом – невідомо, хоча шанси на старт переговорів найвищі за весь час. Одним з аргументів стало публічне обговорення можливих поставок Україні ракет Tomahawk – тема, яка болісно відгукується у Москві.
Як Путін може дістатися Угорщини
Ця локація з’явилася не випадково. Ідею, за даними співрозмовників, Путіну озвучив саме Трамп. США просувають зустріч, а Кремль досі офіційно не підтвердив готовність летіти.
Причина вибору проста – Угорщина безпечна персонально для Путіна. Проти нього чинний ордер МКС, однак Будапешт, керований Віктором Орбаном, демонструє готовність ігнорувати зобов’язання суду. Угорщина вже приймала розшукуваних МКС політиків і публічно сигналізувала, що не арештовуватиме російського лідера.
Логістично шлях також реальний. Для перельоту урядового борта РФ достатньо дозволу на проліт від Румунії – відмова виглядала б ляпасом не Путіну, а Трампу. Теоретично можлива і згода Польщі, хоча кремлівський борт навряд чи ризикне польським небом з огляду на травматичну «справу Смоленська».
Далекобійні переговори
Зеленський прилетів із чітким меседжем – удари по глибокому тилу РФ мають позбавити ворога ресурсів для війни. Для наочності українська сторона оперувала картами цілей і логікою виснаження російських енергетичних та військових спроможностей.
Символом цих ударів у Києві стали Tomahawk – крилаті ракети з дальністю до 2,5 тис. км. Вони перетворилися на переговорний інструмент і одночасно на фактор шантажу Кремля. Трамп публічно натякав, що готовий їх розглянути, а згодом заявив, що запитував у Путіна «чи не проти» постачань – той, за словами президента США, був різко незадоволений.
Попри це Трамп дав зрозуміти, що передавати Tomahawk не планує – «потрібні самій Америці». Водночас сама дискусія вже спрацювала як важіль – у Москві посипалися нервові реакції посадовців. Україна ж запропонувала взаємовигідні формати, зокрема обмін технологіями дронів на далекобійні спроможності. Окремий пласт розмов – погодження ударів іншими засобами, як-от ATACMS, де також виникають обмеження.
Перемови як спосіб тягнути час?
Песимізму додає «раунд на Алясці», де вузькі переговори Трампа й Путіна завершилися провалом: російський лідер відкинув пропозиції та вдався до псевдоісторичних лекцій. За свідченнями учасників, Трамп підвищував голос і скасував урочистий обід, хоча публічно говорив про «успішність» зустрічі.
Тепер сам Трамп визнає, що Путін може затягувати час. Якщо до Будапешта він поїде з тверезішими очікуваннями щодо мотивів Кремля – шанс на предметнішу розмову зросте. За умови, звісно, що саміт узагалі відбудеться.
«Миротворчість» Орбана
Поява Орбана як посередника стала для Києва неприємною несподіванкою. Але для угорського прем’єра це шанс підвищити шанси на збереження влади перед виборами, де його головний опонент Петер Мадяр нарощує підтримку. Візит Трампа до Будапешта і «мирний бренд» – ідеальний матеріал для внутрішньої кампанії Орбана.
Якщо ж Путін зірве поїздку, це боляче вдарить по образу угорського лідера, і Кремль це чудово розуміє. Тож мотивація Путіна прилетіти – не лише геополітика, а й бажання зберегти в ЄС найпроросійнішого союзника.
Для України залучення Орбана – не лише ризики. У разі просування мирного треку серед потенційних «безпекових гарантій» знову постане членство України в ЄС. А там на шляху – угорське вето. Тиск Трампа на Будапешт може стати реалістичним способом розв’язати вузол, якщо саме Угорщина блокує євроінтеграційний фініш.
Втім, очікувати миттєвого прориву не варто. Найімовірніше, майбутня зустріч, якщо відбудеться, стане лише невеликим кроком, який може отримати розвиток згодом – залежно від того, як спрацює «шантаж томагавками» і чи погодиться Кремль рухатися до реального перемир’я.
