Україна

Рота, що стріляла. Історія спецпідрозділу, який став символом насильства Майдану

Рота, що стріляла. Історія спецпідрозділу, який став символом насильства Майдану

20 лютого 2014 року в центрі Києва пролунали постріли, що назавжди змінили країну. За кілька годин на вулиці Інститутській загинули десятки людей, а назва однієї міліцейської спецроти увійшла в історію як синонім масового злочину.

Цю групу згодом назвуть “Чорною ротою” київського полку “Беркуту”. Саме її бійців слідство вважало ключовими виконавцями розстрілів протестувальників під час Революції гідності. Та шлях до цього ранку почався задовго до лютого 2014-го.

Від боротьби з криміналом до придушення протестів

Спецпідрозділ “Беркут” з’явився на початку 1990-х як заміна радянському ОМОНу. Його створювали для протидії організованій злочинності, але вже за кілька років функції змінилися. Підрозділ перепідпорядкували управлінням громадської безпеки, і він дедалі частіше з’являвся не в операціях проти мафії, а на мітингах і демонстраціях.

Рота, що стріляла. Історія спецпідрозділу, який став символом насильства Майдану

За сухим формулюванням “охорона громадського порядку” ховалися кийки, сльозогінний газ і побиті люди. Футбольні фанати, учасники шахтарських протестів, активісти кампанії “Україна без Кучми” – для багатьох із них зустріч із “Беркутом” завершувалася лікарнею або райвідділком.

Серед епізодів, що запам’яталися:

  • побиття фанатів на НСК “Олімпійський” у 2007 році після використання фаєрів
  • жорсткий розгін уболівальників у Житомирі під час матчу “Динамо” – “Полісся”
  • застосування зброї під час протестів кримських татар біля Судака в 1995 році
  • розгін шахтарів у Луганську на День Незалежності у 1998-му

Зміна влади майже не впливала на характер застосування підрозділу. За Януковича “Беркут” став одним з інструментів утримання режиму.

Київський полк і спецрота

На піку чисельність “Беркуту” сягала шести тисяч осіб. Найбільшим був київський полк – із транспортною ротою, п’ятьма бойовими і спеціалізованими фахівцями: снайперами, саперами, водіями бронетехніки.

У його структурі діяла окрема спецрота, яку очолював Дмитро Садовник. Саме вона згодом опиниться в центрі розслідувань щодо розстрілів на Інститутській.

Активна фаза її участі в подіях Майдану почалася ще восени 2013 року.

Ніч, яка не зупинила протест

У ніч на 30 листопада 2013 року Майдан здавався майже порожнім. Кілька сотень людей, апаратура, що її вже вивозили, і відчуття втоми. Саме тоді влада вирішила діяти швидко.

До центру Києва стягнули внутрішні війська і 180 бійців “Беркуту”. Серед них – спецрота Садовника. Близько 4:07 ранку командир київського полку Сергій Кусюк наказав почати зачистку.

Рота, що стріляла. Історія спецпідрозділу, який став символом насильства Майдану

За чверть години Майдан очистили від протестувальників. Людей били руками, ногами, кийками, переслідували на сусідніх вулицях. Понад пів сотні осіб зазнали травм. Серед побитих був і 19-річний Устим Голоднюк.

Наступного дня на вулиці Києва вийшли сотні тисяч людей. Розгін лише посилив протест.

Січень. Тітушки і викрадення

У січні 2014-го протистояння стало жорсткішим. На Грушевського “Беркут” стояв за спинами внутрішніх військ, а влада почала залучати так званих тітушок.

20 січня протестувальника Сергія Загвоскіна схопили поблизу Інститутської. Після дзвінка керівництву до нього під’їхав мікроавтобус із бійцями спецроти “Беркуту”. Чоловіка силоміць посадили в бус.

Того ж дня ще чотирьох майданівців затримали біля Парку Слави. Усіх їх фактично викрали: без зв’язку, з погрозами, під прицілом зброї. Зрештою людей доставили до Деснянського райвідділку, де їм інкримінували масові заворушення.

Лютий. Наказ стріляти

18 лютого Верховна Рада мала голосувати за повернення Конституції 2004 року. Протестувальників не допустили до парламенту. “Беркут” застосував світлошумові і газові гранати, зокрема російського виробництва.

Того ж дня Сергій Кусюк наказав Садовнику сформувати групу з перевірених бійців і видати їм бойову зброю. Увечері 26 міліціонерів отримали автомати АКМС, рушниці Форт-500, пістолети і боєприпаси. Цю групу згодом назвуть “Чорною ротою”.

Рота, що стріляла. Історія спецпідрозділу, який став символом насильства Майдану

19 лютого їх передислокували на Інститутську. Вранці 20-го під час відступу міліції з Майдану по беззбройних людях відкрили вогонь.

“Чорна рота” рухалася в бік Жовтневого палацу, стріляючи по натовпу. До 9:20, за даними слідства, її бійці могли вбити 26 осіб. Вогонь вівся і з позицій біля готелю “Україна”. Саме там загинули Устим Голоднюк і наймолодший майданівець Роман Гурик.

Постріли стихли лише під вечір. На Інститутській загинули 48 людей.

Знищені докази і втеча

21 лютого спецрота повернулася на базу. Командири вилучили у підлеглих зброю, яку згодом порізали, спиляли номери і втопили поблизу острова Жуків. Службові журнали полку також зникли.

Невдовзі частину бійців вивезли з Києва, а потім – до Криму, де вже починалася російська окупація. 25 лютого 2014 року “Беркут” офіційно ліквідували.

Довгий шлях суду

Справу про розстріли розглядали роками. Деяких обвинувачених відпустили під домашній арешт, після чого вони втекли. Частину передали на окуповані території під час обміну полоненими.

Вирок оголосили лише у жовтні 2023 року. Олег Янішевський отримав довічне ув’язнення заочно. Сергія Зінченка і Павла Аброськіна засудили до 15 років. Двоє інших фігурантів отримали м’якші рішення або були виправдані.

Більшість бійців “Чорної роти” нині перебувають у Росії та мають її громадянство. Їхні імена залишилися в матеріалах суду – разом із історією підрозділу, який із символу “порядку” перетворився на символ державного насильства.

Поділитися:
Показати коментарі (0)
Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *