9 серпня 2025 року минуло 80 років від другої та останньої в історії людства ядерної атаки. У 1945-му бомбардувальник B-29 «Bockscar» під командуванням майора Чарльза Суїні скинув атомну бомбу «Товстун» на японське місто Нагасакі.
Втім, першочерговою ціллю американських військових була зовсім не ця місцевість, а велике промислове місто Кокура. Саме туди вирушив B-29 уранці 9 серпня, але щільна хмарність завадила виконати наказ. Оскільки бомбу мали скидати лише за візуального наведення, три спроби атакувати Кокуру виявилися безрезультатними. Літак вирушив до запасної цілі — Нагасакі, де бомбардування врешті відбулося.
Внаслідок удару загинули від 60 до 80 тисяч людей. Мешканці Кокури уникли трагедії лише через випадковий збіг обставин — і жодним чином не завдяки своїм вчинкам чи «заслугам».
Випадковість проти «карми»
Ця подія нагадує: у війні немає математичної справедливості. Та попри це, навіть сьогодні з’являються публічні коментарі, де загибель цивільних намагаються пояснити «кармою» або «відплатою» за певну поведінку.
У червні 2025-го нардепка Мар’яна Безугла викликала шквал критики після слів про загиблого внаслідок російського удару киянина: «Косив від армії, але карма». Згодом вона у схожому тоні прокоментувала пошкодження квартири музиканта Тараса Тополі. Схожі висловлювання раніше дозволяв собі і військовослужбовець Андрій Батюков, який відверто писав, що не шкодує цивільних, якщо ті чи їхні родичі ухилялися від служби.
Пошук справедливості там, де її немає
Тенденція пояснювати трагедії «заслуженою кармою» з’явилася ще у перші місяці повномасштабної війни. Вона стосувалася і мовних, і культурних уподобань мешканців певних міст, і їхніх політичних голосувань у минулому. Подібні тези звучали й від журналіста Остапа Дроздова, який руйнування Маріуполя пов’язував з електоральними симпатіями його жителів.
Суть цих заяв одна — прагнення знайти у війні ознаки справедливості, в якій кожен отримує «по заслузі». Але реальність інша: війна сліпа та хаотична, вона не розрізняє праведників і грішників. Усе вирішують географія та випадковість.
Географія важливіша за карму
Є обласні центри, як-от Ужгород, що за роки війни жодного разу не зазнали обстрілів. Місцевий мешканець може ухилятися від служби, слухати російську музику або симпатизувати іноземним політикам, але це не вплине на те, чи прилетить ракета. На відміну від «карми», географія працює завжди.
Протягом 2025 року масштаби повітряного терору зросли, жертв стало більше, але навіть за таких умов комусь щастить уникнути трагедії, а комусь — ні. І, як і 80 років тому у випадку з Кокурою та Нагасакі, визначальним фактором часто залишається лише збіг обставин.
