Павло Таланкін, головна постать та співавтор документального фільму «Містер Ніхто проти Путіна», вдався до неординарного жесту після отримання престижної кінонагороди. Росіянин вирішив освятити свою статуетку «Оскар» у церкві, про що стало відомо з повідомлення журналіста Андрія Лошака.
Обряд провів протоієрей Олексій Умінський. Сама процедура виглядала доволі специфічно: Таланкін приніс золоту статуетку на службу у звичайній авосьці.
За свідченнями Лошака, священнослужитель спочатку виявив подив після прохання про освячення кінопризу. Проте згодом протоієрей знайшов влучне порівняння, яке підтримало наміри митця.
«Ну, якщо там освячують ракети та бомби, то чому ми не можемо освятити нагороду за хороший фільм?», – зазначив Умінський. Таланкін на це відповів, що нехай нагорода стане «їхньою ракетою».
Варто нагадати, що офіційна Москва сприйняла творчість Таланкіна вкрай вороже. Міністерство юстиції РФ оперативно внесло його до списку «іноземних агентів», а судова система заблокувала будь-яку можливість легального показу стрічки.
Рішення про заборону виніс суд у Челябінську. Прокурорська позиція була однозначною: документальна робота демонструє «негативне ставлення до політики Росії» та чинної верхівки уряду, що є неприпустимим у нинішніх реаліях країни-агресорки.
Світова кіноспільнота оцінила роботу інакше: на початку березня фільм здобув «Оскар» у категорії «Найкращий документальний фільм». Центральною темою стрічки стала агресивна мілітаризація освіти та посилення військової пропаганди в російських школах після початку повномасштабного вторгнення в Україну.
Історія створення фільму розпочалася з повсякденної роботи Таланкіна у місті Карабаш Челябінської області. Працюючи шкільним відеографом, він мав фіксувати пропагандистські уроки для звітів керівництву, що дало йому унікальний доступ до матеріалу.
Вирішальним моментом стало онлайн-знайомство з режисером Девідом Боренштейном. Саме Боренштейн згодом структурував накопичені відеоматеріали та забезпечив фінансування проекту, перетворивши шкільні звіти на документальне свідчення епохи.
Назва стрічки відображає концепцію, близьку російським опозиційним колам: протистояння умовного «маленького героя» та системи, яку уособлює одноосібне зло.
Сам Таланкін у розмовах з опозиційними медіа продовжує називати себе патріотом, запевняючи, що знімав кіно про любов до батьківщини та рідного міста. Кінокритикиня Соня Вселюбська зазначає, що для автора війна – це передусім смерть і горе. На його думку, в Європі поділяють ці почуття, тому він не відчуває внутрішнього дисонансу, перебуваючи за кордоном.
