Міністерство культури ухвалило рішення дозволити пошукові роботи на території колишнього села Пужники на Тернопільщині, а також у колишніх колоніях Острівки та Воля Островецька на Волині. Це крок, який відкриває шлях до продовження спільних українсько-польських досліджень поховань ХХ століття.
У відомстві пояснюють: рішення стало результатом домовленостей Українсько-польської робочої групи з питань історичної пам’яті. Роботи плануються як спільна експедиція фахівців з обох країн і мають відбутися у 2026 році. Головне завдання – пошук другої поховальної траншеї, яка досі залишається невиявленою.
У міністерстві наголошують на делікатності теми і водночас на її необхідності для взаєморозуміння. Діалог у питаннях історичної пам’яті, зазначають там, зміцнює співпрацю двох держав у складних безпекових умовах.
“Трагічні сторінки спільної історії українського та польського народів ХХ століття залишаються чутливими для обох суспільств. Водночас послідовний і відповідальний діалог у цих питаннях необхідний. Він працює на спільне майбутнє двох держав в умовах російської загрози”.
Уже наступного року Україна та Польща планують і низку інших досліджень на своїх територіях. Йдеться про продовження системної роботи, що триває останні роки і дає конкретні результати.
Так, навесні 2025 року під час ексгумацій у Пужниках виявили останки 42 осіб. Восени їх перепоховали. Паралельно у Львові, в районі Старих Збоїщ, знайшли братське поховання жертв Другої світової війни, а останки воїнів Війська Польського згодом перепоховали у Мостиськах.
Були й роботи на території Польщі. Наприкінці вересня фахівці шукали можливі поховання вояків УПА у селі Юречкова Підкарпатського воєводства, однак слідів поховань там не виявили.
У жовтні Україна надала дозвіл на пошукові роботи у селі Угли на Рівненщині. А в грудні спільна робоча група визначила плани ексгумацій і досліджень на 2026 рік – із урахуванням досвіду попередніх експедицій.
Таким чином, пошукові проєкти набувають системності. Вони водночас відновлюють імена загиблих і створюють простір для відповідального діалогу про минуле – без політизації та з повагою до пам’яті.
