Україна ризикує спровокувати новий гучний конфлікт із Європейським Союзом через саботаж антикорупційних реформ. Офіційний Брюссель прямо пов’язує подальший поступ Києва до членства із затвердженням оновленої Антикорупційної стратегії на 2026-30 роки. Цей стратегічний документ Верховна Рада має ухвалити як закон. Проте фінальний зміст ініціативи викликав жорстке протистояння всередині самої владної команди.
Головний скандал розгорівся навколо урядових правок до документа, які фактично нівелюють ключові зобов’язання перед партнерами. Події прискорилися 13 травня, коли очільниця антикорупційного комітету парламенту Анастасія Радіна (“Слуга народу”) самостійно зареєструвала первинний проєкт стратегії від НАЗК. Вже за два дні Кабмін подав свій альтернативний варіант. На переконання Радіної, уряд діє всупереч офіційним вимогам ЄС. Без виконання цих маркерів європейської інтеграції не буде.
Справжні причини демаршу урядовців та деталі кулуарних змін раніше аналізувала “Європейська правда” у публікації “Стратегія в обхід уряду”. Історія триває від минулого року, коли ЄС визначив ухвалення стратегії пріоритетом. НАЗК разом із експертами оперативно підготували текст і 2 квітня передали його Кабміну. Проте чиновники затягували процес півтора місяця. Тепер очевидно – паузу використали для кардинального переписування найбільш чутливих розділів.
Кабінет міністрів Юлії Свириденко повністю вилучив із тексту пункти, які гарантували незалежність ключових правоохоронних органів. Урядовий законопроєкт залишається досить об’ємним документом на понад сотню сторінок. Більшість його положень не змінилися, а деякі декларативні фрази навіть стали амбітнішими. Замість простого моніторингу законодавства Кабмін пропонує прописати його поступове приведення у відповідність до норм ЄС. Проте конкретні кроки свідчать про протилежне.
Найсильнішого удару зазнала Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Уряд залишив тезу про недостатню стійкість САП, але викреслив реальні інструменти її захисту. Прокурорам відмовили у праві самостійно відкривати справи проти нардепів та погоджувати слідчі дії без візи генпрокурора. Таке рішення прямо порушує індикатор ЄС за номером IBM 23.6.3. Крім того, Кабмін повністю прибрав пункти про заполітизованість призначення очільника Генпрокуратури.
Подібна доля спіткала й інші силові відомства країни. Початковий план передбачав прозорі конкурси на посади керівників Нацполіції та ДБР задля відбору за заслугами. З урядового варіанта згадку про конкурс для ДБР за участю міжнародних експертів вилучили зовсім. Це відверто суперечить європейському бенчмарку IBM 24.3.1. Для Нацполіції чіткий конкурс замінили розмитим формулюванням про “поетапний перехід” на конкурсні засади в майбутньому.
Чиновники також суттєво знизили планку реформ у цивільних сферах. Замість ухвалення системного Містобудівного кодексу влада тепер пропонує лише точкові зміни. Наміри реформувати НКРЕКП через Конституцію взагалі заблокували, прибравши згадки про конституційні правки до 2030 року. Найбільш компромісним виявився фіскальний блок. Кабмін просто стер із тексту визнання проблем “ручного” призначення податкових перевірок та штучного завищення прибутків бізнесу.
Критики урядового підходу впевнені, що Кабмін намагається захистити лояльних силовиків від контролю. Офіційних пояснень таким діям Кабінет міністрів не надав. Публічно прихильники змін посилаються на неможливість редагувати Конституцію під час воєнного стану. Але тотальне очищення довгострокової стратегії від згадок про реформування політично вагомої посади генпрокурора наводить на думку про банальне бажання зберегти над нею контроль.
Нинішня криза ризикує повернути відносини з Заходом до найгірших часів. Нагадаємо, у липні 2025 року відкрита атака влади на НАБУ та САП уже викликала хвилю обурення всередині країни та серйозне охолодження з міжнародними партнерами. Минулорічний дефіцит довіри нікуди не зник. Тоді ситуацію вдалося врегулювати лише завдяки ухваленню компромісного “плану Качки-Кос”, який зафіксував 10 невідкладних зобов’язань України.
Офіційний документ, погоджений єврокомісаркою Мартою Кос та віцепрем’єром Тарасом Качкою, діє до кінця 2026 року. Він вимагає реального інституційного зміцнення антикорупційної вертикалі. Пропозиції Кабміну напряму суперечать цим домовленостям. Спроба уряду проігнорувати вимоги партнерів щодо ДБР та САП ставить під удар весь євроінтеграційний курс. Парламент опинився перед складним вибором.
Майбутнє європейського вектора тепер повністю залежить від рішення народних депутатів. Чи вистачить Верховній Раді сміливості відхилити урядові правки і повернутися до варіанта НАЗК – питання відкрите. Збереження корупційних лазівок та відмова від прозорих конкурсів очевидно заблокують переговори з Євросоюзом. Рано чи пізно ці болючі реформи все одно доведеться реалізувати. Звісно, якщо Україна дійсно планує стати частиною ЄС.
