“Сьогодні, попри всі труднощі, ми зробили неможливе. Майбутнє – в наших руках. Друзі, ми зруйнували політичну династію”. Так під гучні овації виступив 34-річний Зоран Мамдані після перемоги на виборах мера Нью-Йорка.
За підсумками голосування 4 листопада він здобув впевнену перемогу, ставши першим мером-мусульманином у історії міста, першим мером – “демократичним соціалістом”, як він сам себе визначає, та одним із наймолодших керівників мегаполісу за всю сучасну історію США.
Для Дональда Трампа така перемога є не лише політичним подразником, а й символом того, від чого чинний президент США прагне “захистити” країну.
“Якщо хочете зрозуміти, що демократи хочуть зробити з Америкою – просто погляньте на результати вчорашніх виборів у Нью-Йорку… Я ж казав, що в нашій країні ніколи не буде обрано соціаліста на жодну посаду? Ми навіть перескочили соціалістів – одразу до комуністів”, – заявив він.
Успішна робота Мамдані може стати потужним аргументом демократів у майбутніх виборчих кампаніях. Але його можливі провали стануть справжнім “подарунком” для Трампа та республіканців.
Шлях Мамдані в політику
Перемога Зорана Мамдані – це не просто гучна політична історія, а символ нового етапу для американської діаспори. Його батько – відомий постколоніальний теоретик Махмуд Мамдані, мати – режисерка Міра Наїр. Історія родини – приклад багатошарової міграції: народжений в Уганді, дитинство провів у Південній Африці після падіння апартеїду, а потім переїхав до Нью-Йорка.
У молодості Мамдані займався музикою. Він був репером під псевдонімом Mr. Cardamom і став відомим завдяки кліпу “Nani”, присвяченому пам’яті бабусі. Під час передвиборчої гонки це відео використовували конкуренти, намагаючись висміяти його творчий досвід та поставити під сумнів політичну серйозність.
Попри це, політична кар’єра Мамдані має вагомий фундамент. У законодавчій асамблеї штату він пропрацював три терміни, здобувши репутацію представника інтересів тих, кого система зазвичай не чує. Його округ у Квінсі вирізняється неймовірною етнічною та мовною строкатістю, і саме ця спільнота стала його головною опорою.
Проте загальний підсумок його законотворчої роботи був скромним: із понад 20 поданих законопроєктів лише три стали законами – і ті мали обмежений масштаб.
Як повідомляє The New York Times, виборча програма Мамдані була надзвичайно амбітною та дорогою. Він обіцяв:
- заморозити орендну плату;
- запровадити безкоштовний проїзд у міських автобусах;
- підвищити податки на 2% для тих, чиї доходи перевищують мільйон доларів на рік;
- забезпечити безоплатний догляд за дітьми.
Такі заяви швидко привабили молодь і прогресивних виборців. Однак експерти наголошують: більшість цих обіцянок суттєво виходять за межі повноважень будь-якого мера.
Зокрема, його “фірмова” ініціатива – безкоштовний автобусний проїзд – була реалізована лише у вигляді пілотного проєкту по одному автобусу в кожному районі міста. Програма завершилася без продовження.
Основою його кампанії стали питання вартості життя та доступного житла. За даними Deutsche Bank за 2025 рік, середня оренда трикімнатної квартири в центральних районах Нью-Йорка сягнула 8,5 тисяч доларів на місяць – це рекордний показник у світі.
Тому заклики Мамдані щодо регулювання орендного ринку та збільшення кількості доступних квартир отримали широку підтримку серед мешканців.
Окремі аналітики пояснюють, що успіх Мамдані значною мірою залежав від його безпосередньої взаємодії з виборцями. Він виходив на вулиці, спілкувався наживо, знімав короткі відео під час прогулянок містом. Одним із найпопулярніших стало відео про “халяльну інфляцію”, де він на прикладі тарілки рису з м’ясом пояснював складність міських бюрократичних процедур для дрібних підприємців.
Важливу роль у кампанії відігравала також релігійна складова. Мамдані показував моменти своїх відвідувань мечетей та спільних молитов, підкреслюючи належність до громади.
Що очікувати від нового мера
З обранням Мамдані на посаду мера він отримує майданчик, здатний впливати на політичний дискурс далеко за межами Нью-Йорка. Його бачення соціальної справедливості та рівності може вступити у конфлікт з позицією федеральної влади.
Мамдані відомий своєю жорсткою критикою прем’єр-міністра Індії Нарендри Моді та партії BJP. Він неодноразово називав Моді “воєнним злочинцем”, посилаючись на події 2002 року в штаті Гуджарат. Така позиція спричинила дискусії як у США, так і в Індії.
Він категорично виступав проти індійського закону про внесення змін до громадянства, який, на думку критиків, дискримінує мусульман, а також засуджував рішення з 2019 року щодо скасування статті 370 Конституції Індії, яка гарантувала автономний статус Джамму та Кашміру.
Ще більш суперечливою є позиція Мамдані щодо ізраїльсько-палестинського конфлікту. Під час роботи в асамблеї він пропонував обмежити діяльність некомерційних організацій, що підтримують ізраїльські поселення. І хоч ця пропозиція була відхилена, вона стала важливою частиною його політичної ідентичності.
Його активізм зародився ще у студентські роки в Бовдін-коледжі, де він став одним із перших голосів за підтримку палестинської боротьби. Саме він створив на кампусі осередок руху “Студенти за справедливість у Палестині” та ініціював кампанію за академічний бойкот Ізраїлю.
Нині його риторика ще гостріша. У передвиборчих виступах він звинувачував Ізраїль у геноциді, заявляв, що Нетаньягу має бути заарештований, та стверджував, що не може підтримувати державу, яка “офіційно визначає себе як єврейську і надає палестинцям менші права”.
При цьому Мамдані наголошує: він прагне бути “мером для всіх” і розуміє, що багато ньюйоркців мають іншу позицію щодо конфлікту. Його слова про необхідність однакових політичних стандартів стали частиною його ширшого меседжу про відповідальність влади.
Щодо України, гучних заяв від нового мера немає. Ймовірно, він дотримується загальної лінії Демократичної партії, яка підтримує Київ, але яскравої публічної риторики з цього приводу він не демонстрував.
Трамп і новий політичний баланс
Дональд Трамп вже прокоментував перемогу Мамдані, заявивши, що її початок був “поганим” через критику на його адресу. Водночас він додав, що хоче успіху для міста, “бо любить Нью-Йорк”.
Одна з причин такої “прихильності” доволі прагматична: Мамдані, народжений за межами США, не може балотуватися в президенти і не стане прямим конкурентом республіканців.
Та водночас риторика консерваторів уже формує образ Мамдані як “соціалістичної загрози”. Трамп заявив, що США “втратили трохи свого суверенітету минулої ночі в Нью-Йорку”, але запевнив, що “ми подбаємо про це”.
На звинувачення у “комунізмі” Мамдані відповідає просто: він бореться за справедливіший розподіл багатств, а Трамп лише намагається відвернути увагу від реальних питань.
Для Республіканської партії протистояння з новим мером може стати зручним інструментом мобілізації виборців. Його політичні погляди нетипові для американського мейнстриму, а будь-які труднощі у Нью-Йорку використовуватимуться в передвиборчій риториці.
Федеральна влада у Вашингтоні має потенціал ускладнити реалізацію міських ініціатив. А сам Мамдані зіткнеться з необхідністю переконати керівництво Демократичної партії, де не всі поділяють його ліву риторику. Наприклад, сенатор Чак Шумер так і не підтримав його кандидатуру.
Однак уже очевидно, що перемога цього молодого та яскравого політика стане фактором, який впливатиме на американську політику загалом. Але яким саме буде його вплив – говорити зарано.
