Вашингтон розпочав масштабну ревізію своєї присутності у Європі, зробивши Німеччину першою мішенню для скорочення контингенту. Президент США Дональд Трамп офіційно підтвердив намір вивести з країни значно більше ніж 5 тисяч військовослужбовців. Про це він заявив журналістам, пояснюючи кроки своєї адміністрації бажанням радикально оптимізувати видатки.
Ця заява спровокувала справжній шторм у політичних колах по обидва боки океану минулої суботи.
Публічним тригером став конфлікт Трампа з німецьким канцлером Фрідріхом Мерцом через розбіжності у поглядах на війну в Ірані. Берлін розкритикував американську стратегію, що викликало лють у Білому домі. Втім, покарання за «неслухняність» є лише верхівкою айсберга. Глибинні причини цього кроку пов’язані з докорінною зміною геополітичних пріоритетів Сполучених Штатів.
Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус назвав це рішення «очікуваним». Європа поступово усвідомлює: США більше не планують бути її безкоштовним щитом.
Архітектор стратегії «заперечення»
За нинішнім курсом Пентагону стоїть Елбрідж Колбі, заступник міністра оборони з політичних питань.
Саме він є ідеологом концепції, згідно з якою Європа офіційно визнається «вторинним» театром бойових дій. Головним ворогом і пріоритетом для Вашингтона тепер є Тихоокеанський регіон. Колбі відверто заявляє, що європейські столиці повинні самостійно забезпечувати свою оборону конвенційними засобами. США ж залишають за собою лише роль «ядерної парасольки» в рамках оновленої доктрини НАТО 3.0.
Такий підхід вже відчув на собі Київ. Колбі пов’язують із блокуванням постачань зброї Україні та відсутністю фінансування програми USAI у бюджеті на 2027 рік.
Це не проросійська позиція, а холодний розрахунок. США перекидають ресурси туди, де бачать більшу загрозу своїй економічній та технологічній перевазі.
Спадщина холодної війни під загрозою
Німеччина десятиліттями була головним форпостом США на континенті.
Зараз там дислоковано близько 35–39 тисяч військових на понад 20 об’єктах. Ключовою залишається авіабаза «Рамштайн», що виконує роль командного центру для всієї Європи та Африки. Важливим об’єктом є і база «Бюхель», де, попри без’ядерний статус Німеччини, зберігаються американські боєголовки під контролем Пентагону.
Для порівняння, в Італії перебуває лише 12 тисяч солдатів, а в Британії – 10 тисяч.
На «східному фланзі» Альянсу, у Польщі та Румунії, постійна присутність американців взагалі символічна і не перевищує кількох сотень осіб. Скорочення в Німеччині насамперед торкнеться бригади Stryker у Баварії, яка обслуговує полігон Графенвер. Частину цих сил можуть передислокувати до Азії, де американське угруповання вже налічує 131 тисячу військових.
Європа готується до автономії
Берлін більше не намагається зупинити неминуче.
Замість протестів Німеччина почала активно підтримувати ідею Франції про стратегічну автономію. В урядових колах обговорюють створення «європейського НАТО» та запуск проєкту власного ядерного стримування. Це вимушена відповідь на політику Трампа, який раніше звинувачував європейців у «дармоїдстві» через низькі витрати на оборону.
Сьогодні Німеччина вже витрачає 2% ВВП на армію і планує вийти на 3,5% до 2029 року.
Трансатлантична архітектура безпеки, що трималася 80 років, остаточно розхитана. Європейським столицям доводиться у прискореному темпі вчитися захищати себе самотужки. Епоха тотальної залежності від Вашингтона завершується у Графенвері та Рамштайні. Попереду – нова реальність, де кожна країна платить за безпеку власною армією.
