23 жовтня у Брюсселі відбулося засідання Європейської ради, на якому одним із головних питань став пошук джерел фінансування для підтримки України у 2026–2027 роках. Серед можливих варіантів – використання заморожених російських активів, однак остаточного рішення поки немає.
Попри емоційні виступи деяких лідерів ЄС, прориву не відбулося, але й провалу теж. Європа продовжує шукати юридично та фінансово бездоганну модель, яка дозволила б використати активи РФ у межах міжнародного права.
Як зазначають у підсумкових висновках саміту, гра переходить з політичної площини у юридично-фінансову: тепер вирішують не гасла, а формули, гарантії та ризики.
Єврокомісія готує пропозиції для грудневого саміту
Європейська рада доручила Єврокомісії підготувати до грудня конкретні варіанти довгострокової фінансової підтримки України, які замінять чинний механізм Ukraine Facility і додадуть оборонний компонент.
Заморожені російські активи залишаються під контролем ЄС, доки Москва не компенсує завдані збитки, але Брюссель хоче створити юридично стійку конструкцію, щоб можна було використовувати доходи від цих активів.
Лідери наголосили, що фінансування України не може перериватися. Роботу над механізмами підтримки на 2026 рік потрібно починати вже зараз, щоб уникнути паузи між нинішніми та новими програмами допомоги. Це не сигнал “стоп”, а радше перехід до системної, правової роботи.
Обачність замість саботажу: позиція Бельгії та ЄЦБ
Бельгія, на території якої розташований депозитарій Euroclear, де зберігається понад 190 млрд євро російських активів, наполягає на спільних гарантіях усіх країн ЄС. Брюссель не хоче залишатися наодинці з потенційними судовими позовами або російською юридичною атакою.
Ця позиція не є саботажем, а виявом обережності інституцій, що відповідають за стабільність європейських фінансових ринків. Її підтримує і Європейський центральний банк, який наголошує: будь-яке рішення має відповідати міжнародному праву і не ставити під сумнів довіру до євро.
Таким чином, у Брюсселі сформувалася юридична пауза, а не політична відмова.
Роль МВФ і позиція США
Перед самітом Європейської ради у Вашингтоні пройшли щорічні збори МВФ та Світового банку. На них віцепрезидент Єврокомісії Валдіс Домбровскіс представив концепцію репараційної позики для України. Це стало сигналом, що ЄС готовий взяти на себе довгострокову фінансову відповідальність.
Втім, США не дали чіткої підтримки схемі із замороженими активами. Вашингтон поки не готовий брати участь у механізмі з невизначеними юридичними ризиками. А без участі Сполучених Штатів формат G7 не може перетворитися на справді глобальну систему “спільної відповідальності”.
Додатковим фактором є те, що саме США мають вирішальний голос у МВФ. Фонд наразі розглядає нову програму для України та наполягає на макроекономічних коригуваннях, зокрема поступовій девальвації гривні, щоб зменшити тиск на резерви. Це додає невизначеності та зміцнює позицію тих країн, які вимагають часу для ретельного опрацювання репараційної моделі.
Дискусія про контроль над коштами
Ще одним каменем спотикання стали різні бачення контролю над витратами. Київ прагне максимальної гнучкості, щоб кошти можна було спрямовувати на пріоритетні напрямки – від ППО до закупівель там, де ціна та швидкість найкращі, навіть за межами ЄС. Також Україна хоче, щоб у цей пакет увійшли відбудова, компенсації постраждалим та підтримка критичної інфраструктури.
Натомість Париж та деякі інші європейські столиці виступають за “європеїзацію” витрат – тобто фінансування передусім контрактів із підприємствами оборонного сектору ЄС. Єврокомісія шукає компромісну формулу, яка б дозволила частину закупівель здійснювати поза межами Євросоюзу, якщо це необхідно для нагальних потреб України.
Юридичні варіанти і сценарії на грудень
До грудневого саміту Єврокомісія має представити конкретні пропозиції, які перетворять ідею репараційної позики на реальний фінансовий механізм. Йдеться не лише про технічні аспекти, а й про створення цілісної архітектури, що забезпечить законність, стабільність та довіру інвесторів.
Серед можливих напрямів роботи:
- створення системи спільних гарантій країн ЄС, щоб зняти юридичні ризики для Бельгії, Франції та Люксембургу;
- розробка нового покоління боргових інструментів – репараційних облігацій, можливо за участю Європейського інвестиційного банку або стабілізаційного механізму;
- залучення партнерів з G7 – США, Канади та Японії – для розширення ініціативи до глобального рівня;
- опрацювання запасного сценарію, зокрема розширення нинішньої програми G7 ERA Loan, що вже фінансується з доходів від заморожених активів.
Для України цей період стане випробуванням дипломатичної зрілості. Києву доведеться паралельно працювати з Єврокомісією над юридичною частиною позики, з МВФ – над макроекономічною логікою нової програми, а зі США – над участю G7 у спільній фінансовій архітектурі.
Водночас уряд має готувати резервний план фінансування – через двосторонні гранти, розширення існуючих програм або збільшення фінансування нової програми МВФ.
Європа не сказала “ні”, але й не сказала “так”. Брюссель рухається вперед із максимальною юридичною точністю та фінансовою обережністю. Грудень стане моментом істини – і для європейської бюрократії, і для української команди.
