Повернення Мистецької премії імені Казимира Малевича відзначилося новим іменем – цього разу визнання здобув Станіслав Туріна, церемонія нагородження якого відбулася після п’ятирічної перерви.
Як повідомила УП.Культура з Національного художнього музею, урочистість стала завершальним етапом відновленої премії, що традиційно присуджується українським митцям і мисткиням.
Лавреат отримав винагороду у 5 тисяч євро, яку надав Польський інститут у Києві, а також запрошення на мистецьку резиденцію у 2026 році. Її організовує Центр сучасного мистецтва “Замок Уяздовський” у Варшаві спільно з Інститутом Адама Міцкевича.
“Дякую всім тим, хто формує так звану чорну матерію мистецтва зараз. Усім тим, кого тут немає, але ви привели мене і нас сюди – нашим вчителькам і вчителям, колежанкам і колегам, невідомим авторам і авторкам, невідомим і невидимим зараз, а інколи завжди невидимим. Ви творили і творите те, чим ми займаємось зараз – мистецтво. І тому ми всі тут. Дякую.
І я дякую тим, хто бореться. Хто бореться з собою, з ворогом, стереотипами, бореться за права людини і за нашу демократичну Україну без дискримінації і сегрегації. І за те, щоб люди з інвалідністю могли жити гідно в громадах, щоб інтернати для дорослих людей з інвалідністю колись зникли, щоб це “колись” ми ще побачили. Дякую”, – сказав Станіслав Туріна перед оголошенням результатів.
До моменту оголошення лавреата на сцену запросила Анна Лазар, яка входила до складу журі премії. Вона наголосила, що митець працює у різних напрямках, поєднуючи візуальні практики з перформансами та поезією.
У своїй промові Лазар, представляючи Туріну, підкреслила його активістську позицію та здатність створювати як короткотривалі, так і довгі культурні ініціативи.
“Стас Туріна працює в дуже багатьох жанрах. Він митець візуальний, перформер, поет. Він також активіст і людина, яка має унікальну здатність творити інституції – миттєві і довготривалі. Для мене, котра спостерігає за його практикою, найбільш неочікуваною і прекрасною ідеєю, яка виходить від Стаса, є те, що наша спільнота мистецтва є також тим елементом, матеріалом, з яким треба працювати як з твором мистецтва і думаю, що його покликання в багатьох речах”, – зазначила Лазар.
Благодійний фонд “Метод Фонд” подав кандидатуру митця на здобуття відзнаки. У листі, який супроводжував номінацію, організація підкреслила сталість його позиції й вплив його підходів на локальні спільноти.
“Хоча Туріна послідовно відмовляється від визнання, його практика неодноразово обиралася для представлення України на міжнародній арені Венеційської бієнале. Однак найбільше вражає, що його тихі, майже непомітні послідовні дії тонко трансформують місцеві культурні відносини встановлюючи міжособистісний зв’язки в конкретних контекстах, що впровадять до поступового переформування інституційного ландшафту”.
Художник, який цього року став переможцем премії, працює у Києві, хоча народився у 1988 році в Макіївці. Він поєднує творчість з волонтерською діяльністю, водночас займаючись кураторськими проєктами та літературою.
Його освіта включає навчання у Львівській національній академії мистецтв, проходження курсу Writing as Research у межах діяльності Method Fund, а також участь у програмі Мікроуніверситету Лариси Венедиктової.
Як співзасновник “ательєнормально”, він разом з іншими художниками підтримує простір для митців із Синдромом Дауна та без нього. До цього додається його участь у створенні центру Precarnia для нейровідмінних і нейротипових авторів, а також входження до об’єднання OPEN GROUP.
Премія, названа на честь Казимира Малевича, заснована у 2008 році з нагоди 130-річчя від дня його народження. Її вручають раз на два роки, а ініціаторами стали Польський Інститут у Києві та Центр сучасного мистецтва Замок Уяздовський. Останнє присудження до нинішнього року відбулося у 2020 році.
Список попередніх лавреатів і лавреаток охоплює Алевтину Кахідзе (2008), Стаса Волязловського (2010), Жанну Кадирову (2012), Ладу Наконечну (2014), Микиту Кадана (2016), Івана Світличного (2018) та Сашу Курмаза (2020).
Ще раніше організатори оголосили про оновлений формат премії. Було створено Раду лавреатів та лавреаток, до якої увійшли колишні переможці. Це рішення, за їхнім задумом, покликане посилити незалежність і стійкість процесу ухвалення рішень.
До складу Міжнародного журі Премії 2025 увійшли Ярослав Ґодун – голова журі та директор Польського інституту в Києві, Ольга Висоцька – директорка Інституту Адама Міцкевича, а також Алевтина Кахідзе й Саша Курмаз, які є колишніми лавреатами премії.
Разом з ними оцінювали претендентів Анна Лазар – директорка Центру сучасного мистецтва Замок Уяздовський, Данієль Музичук з Музею мистецтва у Лодзі, Олеся Островська-Люта як очільниця “Мистецького Арсеналу”, Тетяна Філевська з Українського інституту та Моніка Шевчик, яка представляє галерею “Арсенал” у Білостоці.
