Звичайна велопрогулянка для 10-річного Тараса з Рівненщини завершилася травмою, яка могла стати фатальною. Удар об кермо розірвав печінку майже навпіл, спричинивши масивну внутрішню кровотечу. Лікарям довелося боротися за його життя хвилина в хвилину.
Подія стала шоком для родини. Хлопчик, натрапивши на камінь, впав і вдарився животом об кермо настільки сильно, що отримав розрив печінки 5 ступеня – найтяжчого. У лікарні Радивилова УЗД одразу підтвердило критичні ушкодження, тож до дитини терміново викликали рівненських фахівців. Завдяки донорській крові медики змогли стабілізувати стан Тараса бодай настільки, щоб транспортувати його до Львова.
У Лікарні Святого Миколая хлопчика зустрічали вже на межі життя. Лікарі кажуть: шанс вижити за таких обставин зазвичай становить лише 10–20%. У нього був геморагічний шок, масивна кровотеча та пошкодження, несумісні з життям без негайної операції.
“Дитина приїхала до нас у вкрай важкому стані. Був травматичний розрив печінки 5-го ступеня. Ми перетиснули аорту, щоб зупинити кровотечу, і мали 40 хвилин, щоб знайти джерело та ліквідувати його. Нам вдалося ушити розрив лівої гілки портальної вени разом із паренхімою печінки”, – розповів медичний директор Лікарні Святого Миколая Олександр Калінчук.
Але навіть після успішної операції загроза не зникла. У хлопчика двічі виникала шлунково-кишкова кровотеча. Обстеження виявило рідкісне ускладнення – артеріобіліарну норицю, коли через омертвілу ділянку печінки кров потрапляє до жовчовивідних шляхів. Це могло стати причиною нової масштабної операції, однак хірургам вдалося вирішити проблему ендоваскулярно, перекривши ушкоджену судину та встановивши дренажі.
Загалом у порятунку Тараса взяли участь понад 20 медиків різного профілю. За час лікування хлопчик втратив до шести літрів крові – донорської та власної, очищеної та повернутої через спеціальні системи. Лікарі визнають: вижити після втрати такого обсягу – справжнє диво.
“Тарас втратив до 6 літрів крові. Достатньо втратити 40% об’єму, щоб це стало смертельним. Він втратив удвічі більше власного циркулюючого об’єму”, – пояснив Олександр Калінчук.
Дитяча хірургиня Богдана Лі наголосила, що подібні травми часто трапляються після падіння на кермо. За її словами, медики жартома кажуть, що “ненавидять самокати і велосипеди”, адже саме вони стають причиною найважчих ушкоджень живота у дітей.
Коли Тарас почав одужувати, лікарі навіть підписали з ним символічний “пакт про невикористання велосипеда”. Сьогодні хлопчик іде на поправку, хоча попереду ще тривалий шлях відновлення.
У Першому медоб’єднанні Львова визнають: такі випадки, на жаль, трапляються часто, і врятувати вдається не кожного. Тому історія Тараса – це не лише складна операція, а й перемога величезної команди, яка зробила усе можливе, аби повернути хлопчика до життя.
