Жорсткий дипломатичний тиск на Київ став несподіваною проблемою для самої Варшави. Загострення між державами триває вже два тижні. Однак останні події чітко демонструють зміну трендів.
Червневе засідання капітулу Ордену Білого Орла, де вивчали ініціативу президента Кароля Навроцького відібрати у Володимира Зеленського вищу державну нагороду, закінчилося нічим. Своє рішення польський лідер озвучить згодом.
Приводом для конфлікту стало присвоєння одному з підрозділів ЗСУ почесного найменування “Імені героїв УПА”.
Реакція польського політикуму та суспільний резонанс
Цей крок українського гаранта спровокував у сусідній країні хвилю обурення, об’єднавши давніх політичних опонентів. Тільки окремі інтелектуали та культурні діячі не підтримали загальну атаку.
Показовим прикладом став заступник міністра науки Анджей Шептицький. Він спробував лише розтлумачити українську позицію щодо УПА. Посадовець ніяк не солідаризувався з Києвом.
Проте праві вимагають звільнення урядовця або відставки Кабінету міністрів Дональда Туска. Такий відступ виявився неприйнятним.
Для Навроцького ця історія виглядала шансом атакувати чинний уряд. За законом відкликання ордена потребує схвалення прем’єр-міністра. На Туска впала б відповідальність.
Глава уряду постав перед складним політичним вибором. Це або внутрішній хейт, або зовнішні проблеми.
Скасування нагороди чи старт цього процесу вважали справою кількох днів.
Проте засідання інституції минуло без гучних наслідків. Канцелярія президента Польщі взагалі не опублікувала висновок капітулу.
Натомість 8 червня польські високопосадовці озвучили заяви, спрямовані на деескалацію. Прем’єр Дональд Туск закликав лідерів обох країн до відвертого діалогу. “Співпраця лежить в інтересах обох наших держав і народів, а конфлікт – в інтересах Москви. Гадаю, це очевидно для нас усіх”, – закликає Дональд Туск.
Спікер Сейму Влодзімеж Чажастий теж порадив діяти мудріше ради зупинки конфлікту.
Ексспікер Шимон Головня висловився ще чіткіше. Позбавлення ордена лідера країни, яка воює, зашкодить більше самій Польщі.
Після торішнього електорального провалу Головня втратив посади в Сеймі та лідерство у власній партії. Тепер він є “збитим льотчиком”. Політик говорить те, про що інші мовчать.
Останні події понеділка засвідчили важливий факт.
Польська еліта виявилася абсолютно не готовою до такого рівня ескалації.
Схоже, гучні заяви керівника Польщі базувалися на надії, що Київ миттєво капітулює і скасує суперечливе перейменування. Навроцький планував записати собі легку перемогу.
Цікаво, що статут Ордену Білого Орла дозволяє очільнику республіки забирати відзнаку одноосібно. Погодження капітулу взагалі не є обов’язковим. Остаточне рішення ухвалює виключно президент.
Це підтверджує, що звернення до експертного органу було лише елементом шантажу.
Одразу після візиту очільника Офісу президента України Кирила Буданова до Варшави у ЗМІ з’явився контрольований злив. Медіа поширили безпідставну інформацію про поступки Києва.
Насправді ж українська сторона має вагомі причини тримати позицію.
Поступка миттєво вирішила б поточну кризу, але створила б небезпечний прецедент. По суті, це би легалізувало право Варшави редагувати українську історію, підлаштовуючи її під свої смаки. Це неприпустимо.
Тому Володимир Зеленський переніс аеропорт базування свого літака з Жешува до Кишинева.
Але корінь проблеми залишається невирішеним.
Масштабна антиукраїнська риторика в медіа доводить високий суспільний запит на покарання сусідів. Історичні суперечки гарантовано стануть інструментом парламентських виборів 2027 року.
Водночас польський істеблішмент почав демонструвати нові приховані страхи.
Польщу лякає те, що критична залежність Києва від її допомоги залишилася в минулому. Якщо на початку війни Варшава відігравала ключову роль, то зараз її затьмарили інші партнери.
Через це важелі впливу та погрози зупинити підтримку більше не діють. За потреби Західна та Північна Європа легко компенсують польську частку.
До того ж тривала політична криза руйнує плани польського бізнесу на участь у майбутньому відновленні України.
Також зростає страх, що дипломатія Києва остаточно переорієнтується на Берлін.
Поєднання цих чинників із тезами про “невдячність українців” породжує у правому таборі Варшави абсурдні теорії змов.
Там вірять, що кризу спровокував канцлер Фрідріх Мерц. Німеччина нібито прагне заблокувати євроінтеграцію України руками поляків.
Для Кароля Навроцького конфлікт з Україною перетворився на небезпечну політичну пастку.
Він занадто багато поставив на карту в питанні позбавлення Зеленського ордена. Задній хід принесе сильний репутаційний удар.
Реалізація погрози принесе ще гірші наслідки.
Добре, що польські еліти почали це усвідомлювати.
Для України ця криза є унікальним шансом оздоровити відносини з Варшавою.
Повне винесення історії за дужки поточної політики вигідне обом державам. Це не підходить лише радикалам, які паразитують на темі війни.
