На початку 1940-х, у розпал Другої світової війни, у Стокгольмі з’явилися друком мемуари емігранта Стефана Цвейга «Світ учора: Спогади європейця». У книзі, сповненій смутку, письменник описував «злам часу», який поклав край старій Європі, зруйнованій у вогні двох світових воєн. Сьогодні багато хто в Європі знову ставить питання: чи не є ми свідками ще одного такого зламу?
Старий порядок гарантував мир, безпеку та економічне зростання – спершу лише для Західної Європи, а після 1989 року і для більшості континенту. Цей період дедалі більше виглядає як «Світ учора 2.0», адже Європа знову опинилася перед викликом війни та нестабільності. Відхід США від активної підтримки створює небезпечну прогалину, якою, як і колись, користуються авторитарні режими.
Росія вже розв’язала війну проти України та дедалі частіше провокує НАТО, випробовуючи його здатність реагувати на загрози – від дронів у небі Польщі й Румунії до польотів військових літаків над Естонією. Повернення Дональда Трампа в Білий дім лише підсилило відчуття невпевненості: його заяви про солідарність звучать кволо, а політика Вашингтона дедалі більше схожа на курс умиротворення Кремля.
Хоча сьогоднішня ситуація ще не дорівнює світовій війні, Путін бачить шанс перекроїти міжнародний порядок на свою користь – за мовчазної згоди або навіть за підтримки США. Європа залишається слабкою та розгубленою, а Сполучені Штати, які десятиліттями були гарантом її безпеки, більше не здаються надійною опорою.
Європейці звикли жити у комфорті, який забезпечувала трансатлантична єдність: НАТО у сфері безпеки та ЄС в економіці й праві. Але поява Трампа стала холодним душем. Його підхід «досить, більше нічого» різко змінив уявлення про роль Америки, кинувши Європу в нову реальність політики сили. Це стало справжнім шоком, який співпав із поверненням війни на континент.
У друге президентство Трампа питання вже не лише в Європі, а й у майбутньому самих Сполучених Штатів. Країна, яка довго була символом свободи, дедалі більше скочується до автократії: федеральна влада перетворюється на інструмент особистих амбіцій президента, свобода слова обмежується, а вільні вибори опинилися під сумнівом. Американська демократія, яка колись надихала світ, тепер сама переживає глибоку кризу.
Наслідки цих змін відчуває увесь світ. Без сильної та демократичної Америки міжнародний порядок буде іншим – і, як наголошують оглядачі, значно гіршим. Європа, яка втратила власний суверенітет у роки холодної війни, тепер змушена згадати про відповідальність і вчитися самостійно протистояти загрозам. Адже світ учорашній безповоротно пішов у минуле.
