Україна ризикує загальмувати свій рух до Європейського Союзу через невиконання базових гуманітарних вимог. Повага до прав меншин є невіддільною частиною Копенгагенських критеріїв членства в ЄС. Брюссель не дозволить обирати лише зручні реформи. Жорстка реакція європейських інституцій на обмеження прав ЛГБТКІ+ в Угорщині та Польщі чітко це доводить. Політичні маневри тут недоречні.
Домашнє завдання офіційного Києва для остаточного вступу до ЄС охоплює три чіткі законодавчі кроки. Держава має запровадити дієві інструменти протидії злочинам і мові ненависті. Необхідно гарантувати захист від дискримінації в усіх сферах життя. Наріжним каменем залишається правове визнання одностатевих пар. Спеціальних преференцій ніхто не вимагає.
Більшість необхідних законопроєктів уже написані та зареєстровані у Верховній Раді. Ці зміни не потребують бюджетних видатків. Навпаки, вони здатні збільшити державні надходження. Ухвалення таких норм є найпростішим у реалізації порівняно з судовою чи антикорупційною реформами. Потрібне лише голосування депутатів.
Вимоги європейської сторони зафіксовані у переговорному розділі 23 “Основні права” і містять два ключові бенчмарки. Критерій IBM 23.14 вимагає узгодження національного законодавства з acquis ЄС щодо рівності, включаючи рішення ЄСПЛ. Наступний пункт IBM 23.14.2 стосується боротьби зі злочинами на ґрунті ненависті. Простір для маневрів відсутній.
Зокрема, бенчмарки прямо посилаються на вердикт Європейського суду з прав людини від 1 червня 2023 року у справі “Маймулахін і Марків проти України”. Страсбурзький суд визнав дискримінацією повну відсутність у нашій країні юридичного визнання одностатевих союзів. Судді наголосили, що такий захист не шкодить традиційним родинам. Виконати це рішення закликали дипломати двадцяти країн-партнерів разом із представництвами ЄС та Ради Європи.
Попри чіткі сигнали Заходу, український парламент досі блокує розгляд двох законопроєктів про реєстровані партнерства. Натомість проєкт нового Цивільного кодексу взагалі пропонує крок назад у питаннях рівності. Документ запроваджує поняття “фактичний сімейний союз”, обмежуючи його виключно парами протилежної статі. Це явне звуження прав.
Такий регрес неприпустимий для європейського вектора розвитку. Подібне копіювання правових підходів Москви під прикриттям “традиційних цінностей” суперечить нашому цивілізаційному вибору. Неможливо заявляти про повернення до європейської родини і водночас дискримінувати власних громадян. Наші військові на передовій виборюють право на існування для всіх.
Українське суспільство виявилося набагато дорослішим за політиків, які досі зважають на залякування з боку ультраконсервативних груп. Люди щодня демонструють неймовірну солідарність у боротьбі. Настав час для лідерства. Можновладці мають слухати ЛГБТКІ+ спільноту, а не антигендерних діячів чи релігійні організації, які відокремлені від держави. Час відмовок вичерпався.
Судовий прецедент в Україні вже створено всередині самої системи. Деснянський районний суд Києва у червні 2025 року офіційно підтвердив факт спільного проживання однією сім’єю двох чоловіків – правозахисника та його партнера Тимура Левчука, які перебувають у стосунках з 2013 року. Це рішення згодом підтвердили апеляційна інстанція та Верховний суд. Крок став історичним.
Єврокомісія офіційно “зарахувала” ці судові рішення у своєму торік оприлюдненому звіті щодо прогресу України на шляху до членства. За кожним брюссельським бенчмарком стоять живі люди та їхні долі. Одностатеві пари роками будують спільний дім, але залишаються беззахисними перед законом. Намагання ігнорувати їх є марними.
Майже одинадцять років тому на сторінках “Європейської правди” вже виходила аналітика щодо недоліків антидискримінаційного законодавства. Тоді внесення змін до Трудового кодексу було умовою для безвізу. У листопаді того ж року в колонці про міфи навколо Трудового кодексу розвінчувалися аналогічні стереотипи. Вони живуть досі.
Тоді правозахисники жорстко критикували Україну та Європу за нерішучість. Парламент лише з сьомої чи восьмої спроби спромігся внести сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність до переліку ознак, за якими заборонено дискримінацію на роботі. Сьогодні очевидно, наскільки важко дається кожна прогресивна зміна.
Трансформація антигендерної риторики
Раніше для зриву євроінтеграції гомофобні гасла використовував медведчуківський “Український вибір”. Сьогодні ті самі наративи просуваються під обгорткою “україноцентризму”, чинячи реальний тиск на політичні рішення. Детальний аналіз діяльності цього руху виходив у колонці для “Радіо Свобода”. Проте європейське майбутнє неможливо побудувати, тримаючись за пострадянські забобони.
