Зустріч у Лондоні 23 квітня, яка розглядалася як потенційний прорив у мирних переговорах щодо війни в Україні, завершилася нічим. Більше того — її фактично скасували ще до початку. Це стало наслідком дипломатичних маневрів США, Франції та Німеччини, які поступово знизили рівень своєї участі, що змусило організаторів — Британію — відтермінувати переговори міністрів закордонних справ.
Причиною такого зриву стала пропозиція, передана тижнем раніше від імені адміністрації Дональда Трампа — так званий «мирний план», озвучений держсекретарем Марко Рубіо. План вже обговорювався з Путіним, і в Вашингтоні вирішили, що тепер залишилося лише переконати Україну погодитися. Проте в Києві ініціативу сприйняли з великою насторогою, а європейські партнери — з незадоволенням.
Пропозиція, яка більше схожа на ультиматум
У заяві, зробленій у Парижі, Марко Рубіо дав зрозуміти: США визначатимуться найближчими днями, чи можливе мирне врегулювання. Якщо ні — Вашингтон «рухатиметься далі», зосереджуючись на інших пріоритетах. Для підсилення тиску Дональд Трамп публічно попередив: якщо його ініціатива буде відкинута — США вийдуть з мирного процесу.
Втім, на ділі ультиматум спрацював протилежно — не тільки Україна, а й ключові європейські столиці відреагували скептично. Київ заявив, що готовий до діалогу, але не до капітуляції, а Париж підкреслив: територіальна цілісність України не є предметом компромісу.
Що передбачає «план Трампа»
Згідно з оприлюдненими американськими ЗМІ витоками, у документі йдеться про низку кроків, серед яких:
- визнання Криму та частини окупованих регіонів російськими — без юридичного обов’язку для України;
- створення лінії розмежування на базі фактичного фронту з окремими винятками (зокрема — деокупація територій Харківщини та ЗАЕС);
- передача Запорізької АЕС під управління США з рівним постачанням електроенергії на обидві сторони фронту;
- заборона вступу України до НАТО, але дозволене членство в ЄС;
- повне зняття санкцій з РФ та старт економічної співпраці з Москвою;
- надання Україні неуточнених «гарантій безпеки» від європейських країн без участі США;
- угода між Україною і США щодо розподілу доходів від надр, без визначених умов чи відповідальності РФ за відбудову.
Зрозуміло, що такий набір пунктів викликав у Києві не підтримку, а критику. План виглядає одностороннім — переваги отримує передусім Москва, а гарантії для України залишаються розмитими.
Офіційна відповідь Києва
23 квітня Україна заявила: наша держава відкрита до переговорів, але не готова приймати умови, які виглядають як капітуляція. Про це свідчить заява віцепрем’єрки Юлії Свириденко, зроблена навмисно англійською — сигнал для США та їхніх союзників.
Європейські партнери, зокрема Франція, підтримали цю позицію. І хоча в американській адміністрації сподівалися, що зможуть змінити хід подій тиском, виявилося — загроза виходу США з переговорів вже не діє так, як раніше.
Чи можуть США дійсно вийти з процесу
Адміністрація Трампа опинилася в пастці: з одного боку — бажання показати рішучість, з іншого — небажання втратити обличчя. Якщо США дійсно відмовляться від участі у переговорах, це завдасть серйозного удару по їхньому авторитету та посилить вплив Китаю, який може скористатися прецедентом анексії для легітимації власних намірів щодо Тайваню.
До того ж, частину рішень Вашингтон може ухвалити в односторонньому порядку — наприклад, визнати Крим російським або скасувати санкції. Але такі кроки коштуватимуть США політичної довіри серед союзників.
Червоні лінії України залишаються
Попри зміни у риториці, Київ не відмовляється від принципових позицій. Як заявив президент Зеленський, мирна угода можлива лише за певних умов. Зокрема:
- невизнання російської анексії територій, включно з Кримом;
- неможливість назавжди закріпити за Росією право вето на вступ України до НАТО;
- наявність реальних гарантій безпеки для України з чітко визначеними механізмами дії.
Ці позиції також підтвердили під час закритих переговорів між МЗС України та партнерами з НАТО.
Вразливі місця «мирного плану»
Окрім очевидних поступок, план Трампа містить й інші недопрацювання. Наприклад, не визначено, хто підписуватиме угоду та як здійснюватиметься взаємодія між Києвом і Москвою після її укладення. Примус до спільної роботи з окупаційною владою, наприклад, у питанні судноплавства Дніпром, фактично передбачає визнання її легітимності — що неприпустимо для України.
Також американська пропозиція уникає конкретики щодо НАТО. Теоретично, США можуть пообіцяти блокувати вступ України на час правління Трампа, залишаючи простір для змін у майбутньому. Але Росію така двозначність навряд чи влаштує — Путін вимагатиме фіксації відмови від членства на рівні Альянсу, що суперечить не тільки позиції Києва, а й багатьох союзників.
У підсумку стає очевидно: навіть попри бажання укласти мир, запропонований США план потребує суттєвого перегляду. І поки ці правки не будуть обговорені — ані Україна, ані Європа не готові його підтримати.
