Європейський Союз погодився подовжити секторальні санкції проти Росії ще на шість місяців, навіть не чекаючи завершення їхнього попереднього терміну дії. Вирішити це питання цього разу виявилося неочікувано легко – країни ЄС майже одразу досягли консенсусу. Це виглядало як вдалий хід, адже ще нещодавно існувала реальна загроза, що Угорщина вкотре спробує заблокувати спільну санкційну політику Євросоюзу.
Згоди щодо санкцій досягли наприкінці червня, під час саміту ЄС. Як розповідають очевидці, рішення приймали фактично між іншим, без гострих дебатів чи запеклих дискусій. Однак легкість цього процесу не означає відсутності ризиків у майбутньому. Проблема в тому, що для подовження санкцій потрібна одностайність, а це дає кожній державі право вето. Особливо це стосується Угорщини, яка неодноразово натякала на готовність заблокувати санкційний тиск на Росію.
Якщо бодай одна країна скористається своїм правом вето, санкційний режим може опинитися під загрозою. Скасування чи навіть короткострокове розмороження російських активів спричинить ланцюгову реакцію. Фінансові ресурси, які зараз заморожені, можуть швидко опинитися у розпорядженні Кремля та бути спрямовані на виробництво зброї і фінансування війни проти України. Окрім того, ці кошти можуть повернутися до Європи у вигляді дестабілізації, терористичних загроз та саботажу. Не менш важливо – ЄС втратить додаткове джерело гарантування повернення кредитів, залучених для фінансування України за програмою ERA Loans.
Безстрокові санкції: чи можливо це?
Право ЄС дозволяє змінити підхід до санкцій, зробивши їх безстроковими. Для цього достатньо політичної волі всіх держав-членів. Вважається, що санкції — це політичний жест солідарності з Україною, однак законодавство Євросоюзу має чіткіше визначення: санкції є інструментом підтримки міжнародного права, заборони катувань, захисту основоположних цінностей ЄС та реагування на загрозу світовій безпеці. Рішення Ради ЄС щодо санкцій проти Росії прямо зазначає, що ці обмеження пов’язані з грубим порушенням Статуту ООН і міжнародної безпеки.
Санкційний тиск не повинен бути питанням політичної доцільності чи вигоди окремих урядів. Вирішальне питання – чи припинила Росія свою агресію, і чи зникли підстави для санкцій. Суд ЄС у справі проти Венесуели прямо зазначив, що обмеження накладаються доти, доки їхні цілі не будуть досягнуті.
Міфи та реальність санкційного механізму
Поширена думка про те, що санкції обов’язково повинні мати обмежений термін дії, не відповідає дійсності. Стаття 28(1) Договору про Європейський Союз надає Раді ЄС право встановлювати строки санкцій лише за потреби. Головний критерій для скасування санкцій — не дата, а суттєва зміна обставин. Тобто, санкції можуть діяти безстроково, якщо їхня мета досі не досягнута.
Офіційні Методичні настанови Ради ЄС чітко визначають два формати санкцій:
- Обмежений строк дії – санкції продовжують щоразу на певний термін за умови підтвердження актуальності підстав.
- Санкції з механізмом перегляду – діють без встановленого строку, і можуть бути скасовані лише за умови досягнення цілей, що визначені рішенням Ради ЄС.
Більше того, пріоритет у цих настановах віддається саме другому підходу – безстроковим санкціям. Винятки можливі лише у випадках, коли є обґрунтована потреба визначити точну дату перегляду (наприклад, вибори або мирні переговори).
Чому ЄС досі обирає короткострокову модель?
Попри рекомендації, Рада ЄС жодного разу не впроваджувала механізм безстрокових санкцій, натомість регулярно повертається до моделі обмеженого строку дії. При цьому строки перегляду часто визначаються довільно і не прив’язані до реальних змін у поведінці Росії.
Якби ЄС застосував безстрокову модель, саме ті політики, які лобіюють послаблення санкцій (наприклад, Орбан), мали б доводити, що Росія припинила порушення. Зараз же ситуація протилежна — лідери інших країн змушені переконувати скептиків у необхідності збереження санкцій.
Причина такої ситуації — політична інертність. Усі юридичні підстави для впровадження нової моделі вже існують, але їх не використовують. До того ж, навіть перегляд строків застосування санкцій не став пріоритетом для лідерів ЄС: нинішній шестимісячний термін був запроваджений ще у 2015 році, коли деякі європейські столиці мали ілюзії щодо змін у поведінці Росії. Відтоді обставини змінилися, але механізм залишився тим самим.
Якщо залишати строк дії санкцій як додатковий інструмент, його варто подовжити до 36–48 місяців, щоб знизити ризик політичного шантажу. Водночас ЄС може скасувати санкції достроково, якщо Росія припинить агресію і виконає всі вимоги.
Однак для будь-яких змін, як і раніше, потрібне одноголосне рішення усіх держав-членів.
Ініціативи щодо подовження строку санкцій чи запровадження безстрокових заходів регулярно з’являються, але досі не знаходять підтримки. Тим часом зволікання із реформуванням санкційної системи лише посилює вплив тих, хто використовує вето як інструмент тиску, і збільшує ризик блокування санкцій у майбутньому.
Стає очевидно: Європейському Союзу потрібно діяти вже зараз, щоб захистити власну політику санкцій від подальшого політичного шантажу.
