У Європарламенті пройшло голосування, яке ледь не обернулося справжньою політичною сенсацією для Європейського Союзу. 10 липня депутати розглядали вотум недовіри Європейській комісії на чолі з Урсулою фон дер Ляєн. Це голосування стало найбільш масовим за всю історію інституції: такої кількості голосів «за» відставку голови Єврокомісії ще не було. Політична буря, яку спричинила ця ініціатива, змусила європейських лідерів замислитися про майбутнє єдності в самому серці ЄС.
Хоча спроба усунути фон дер Ляєн завершилася поразкою опозиції, результати показали глибоку поляризацію в Європарламенті. Більшість голосів за відставку забезпечили ультраправі та проросійські політичні сили, які вперше відчули свою вагу в європейській політиці.
Вотум недовіри, що встановив новий антирекорд
У сесійній залі Європарламенту були присутні 553 депутати. За відставку команди Урсули фон дер Ляєн проголосували 175 осіб, 360 – висловилися проти, ще 18 утрималися. Для успішного ухвалення резолюції необхідна підтримка двох третин голосів, тобто понад 360 депутатів. Фактично, «друзям Путіна» вдалося набрати лише половину необхідної кількості голосів, проте навіть цей результат був сприйнятий ними як своєрідна перемога.
Формальним приводом для ініціювання вотуму недовіри стала відмова фон дер Ляєн оприлюднити листування з главою Pfizer перед підписанням багатомільярдного контракту на вакцини у 2021 році. Проте самі учасники процесу не приховують – це лише привід для політичного тиску та спроби змінити баланс сил у ЄС.
Ультраправі демонструють силу
Ініціатором голосування став румунський євродепутат Георге Піпереа (партія AUR, група ECR). Його підтримали 77 парламентарів, і це вже дало змогу офіційно винести вотум на розгляд. Піпереа відкрито заявив, що не очікував реальної відставки фон дер Ляєн, але хотів продемонструвати можливість ставити під сумнів легітимність нинішньої влади ЄС.
«Я відкрив скриньку Пандори», – підкреслив Піпереа і пообіцяв, що це тільки початок низки майбутніх атак на Єврокомісію.
Для реєстрації подання достатньо підписів 10% від складу парламенту – всього 72 депутати. Усі попередники фон дер Ляєн так чи інакше стикалися з подібними голосуваннями, але такої підтримки опозиції ще не було. Для порівняння: Жан-Клод Юнкер у 2014 році отримав лише 101 голос «за» свою відставку, а Баррозу у 2005 – всього 35.
Кого об’єднала опозиція до фон дер Ляєн
175 голосів проти нинішньої голови Єврокомісії забезпечили:
- 160 депутатів – представники ультраправих політичних груп;
- група «Патріоти за Європу» на чолі з Кінгою Гал («Фідес» Угорщина) і Жорданом Барделла («Національне об’єднання» Франція);
- група «Європейські консерватори та реформісти» – 39 голосів, хоч половина фракції вирішила не підтримувати резолюцію;
- 24 голоси – ультраправа група «Європа суверенних націй» (зокрема, AfD із Німеччини та польська «Конфедерація»);
- 22 голоси – позафракційні радикальні політики з країн ЄС, зокрема з Словаччини, Німеччини та Румунії.
Інші фракції, включаючи провладні сили, утрималися або підтримали фон дер Ляєн, хоча і не без гострих суперечок у лавах соціал-демократів (S&D).
Боротьба за соцполітику і “Піррова перемога”
Особливо гостро ситуація склалася із соціал-демократичною групою (136 депутатів). Напередодні голосування вони звинуватили фон дер Ляєн у невиконанні обіцянок щодо соціальної підтримки і вирішили утриматися. Лише після того, як президентка Єврокомісії погодилася включити фінансування соціального фонду до бюджету на 2027-2034 роки, частина депутатів проголосувала проти вотуму недовіри, чим врятувала чинну владу від поразки.
«Це перемога Пірра: ще одна така битва – і Єврокомісія не витримає», – прокоментував результати Георге Піпереа.
Після голосування прозвучали й нові погрози від ультраправих лідерів – наступний політичний сезон, який стартує після літніх канікул у вересні, може ознаменуватися новими атаками на Єврокомісію.
Далі – нові виклики для ЄС
Попри збереження посади Урсули фон дер Ляєн, Єврокомісія вийшла з цієї сутички не без втрат. Європейський парламент продемонстрував небачений рівень розколу, а ультраправі та проросійські політики отримали відчутний поштовх для подальшої політичної боротьби.
Вже у вересні очікується новий політичний сезон, який обіцяє бути напруженим для всього Євросоюзу – з повторними спробами висловити недовіру Єврокомісії та її президентці.
