Президент Володимир Зеленський анонсував старт експорту української зброї вже з листопада. Це сигнал про зрушення в підходах держави до оборонної промисловості: виробники зможуть продавати за кордон ті зразки, які держава зараз не здатна закупити. В умовах дефіциту бюджету та високого попиту на українські технології це рішення може стати поштовхом для інвестицій у виробництво й інновації. Водночас головний виклик – не перетворити нову систему на джерело корупційних ризиків і штучних бар’єрів.
«Оборонка» запитала очільників трьох профільних об’єднань, що саме потрібно зробити, аби експорт запрацював прозоро і передбачувано, а потреби ЗСУ були в пріоритеті.
Менше державних посередників, більше прозорості
Сергій Гончаров, виконавчий директор NAUDI нагадує, що багаторічна модель «державних спецекспортерів» надмірно централізувала експорт і перетворила виробників на заручників посередників. Це породило непрозорість, зменшило маржинальність контрактів і посилило політичні ризики для бізнесу.
Складні та розтягнуті погоджувальні процедури – ще одна проблема. Десятки етапів міжвідомчого погодження й перевірки кінцевого користувача часто зривають угоди та підривають довіру до українських компаній. Неузгодженість правил і їхня залежність від кадрових рішень тільки посилюють невизначеність для іноземних партнерів.
Окремий ризик – формування ціни через монопольного експортера. У таких умовах виробник фактично не впливає на фінальну вартість і отримує меншу частку доходу, що демотивує інвестувати в R&D та масштабування. На додачу дублювання функцій різними органами – від Міноборони до спецслужб – створює адміністративний тиск і простір для зловживань, особливо під час воєнного стану, коли швидкість рішень критична.
Гончаров попереджає: повернення до моделі «єдиного державного експортера» лише посилить монополізацію, знищить конкуренцію і роздмухає підозри у непрозорості. Результат – відтік технологій і команд до інших юрисдикцій у пошуку відкритих ринків.
Вихід він бачить у балансу державного контролю й ринкової конкуренції: допустити добросовісних виробників до прямих експортних контрактів за чіткими правилами, цифровізувати дозвільні процеси, створити відкритий реєстр експортних операцій і регулярну публічну звітність спецекспортерів. Це зміцнить довіру партнерів і дасть ОПК передбачуване поле для розвитку.
Виробники мають розуміти правила гри
Катерина Михалко, виконавча директорка «Технологічні сили України» наголошує: базовий антикорупційний запобіжник – прозорі, рівні та зрозумілі умови доступу до експорту. Потрібні комплексний моніторинг експортних процесів і реальний захист інтелектуальної власності, якої в секторі досі бракує.
Ключове – відкрита комунікація держави з ринком. Компанії мають чітко знати, які критерії для отримання дозволів, як визначається дефіцитна і профіцитна номенклатура, у яких випадках буде відмова і за якою формулою це обґрунтовується. Без цього повноцінної інтеграції до європейського ринку озброєнь не досягти – там панує конкуренція і прозорість.
За словами Михалко, Україна повинна уникати створення «єдиного спецекспортера» з монопольними повноваженнями. Такий посередник неминуче втручатиметься у відносини виробника з покупцем, спотворюватиме ціноутворення та підвищуватиме корупційні ризики. Натомість дієве поле контролю вже є у чинному законодавстві – його слід наповнити процедурами, що збережуть рівні можливості для всіх гравців.
Запобіжники є. Головне – щоб вони працювали
Ігор Федірко, директор «Української Ради Зброярів» вважає, що основу антикорупційної архітектури мають скласти колегіальність рішень, цифровий контроль і повна підзвітність. Найбільша загроза – концентрація повноважень у вузькому колі посадовців, непрозорі ліцензії та контракти, вибіркове допущення до ринку посередників із «сірими» зв’язками, а також слабкий контроль кінцевого використання.
Він нагадує про вже наявний інструмент – міжвідомчу комісію з політики військово-технічного співробітництва. До неї входять представники ключових органів безпеки й економіки, що ускладнює кулуарні домовленості «в одній точці». Додатково потрібні регулярна ротація членів комісії, парламентський нагляд і обов’язкова цифрова фіксація кожного рішення – це прибере навіть тіньову можливість впливів.
На практиці це означає: електронні кабінети для заявників, чіткі SLA на кожний етап погодження, аудиторські сліди дій посадовців, оприлюднення агрегованих даних щодо дозволів і відмов, а також незалежний механізм захисту викривачів. Разом ці інструменти знизять корупційну ренту до мінімуму і забезпечать прогнозованість для бізнесу.
Що в підсумку
Експорт української зброї може стати точкою зростання для всієї галузі – за умови, що правила будуть чесними і прозорими, а потреби армії залишаться пріоритетом. Баланс контролю та конкуренції, цифровізація процедур, публічна звітність і колегіальні рішення – це той набір інструментів, який дозволить заробляти технологіям у тилу і перемагати на фронті.
