У центрі Києва готуються до демонтажу пам’ятника Михайлу Булгакову. Відповідне рішення підтримала Київська міська рада, поставивши крапку в тривалих суперечках довкола присутності російського письменника у міському просторі.
Йдеться про монумент на Андріївському узвозі – одному з найбільш символічних місць столиці. Його усунення стало логічним продовженням висновків експертів Українського інституту національної пам’яті.
Навесні 2024 року УІНП офіційно визнав Булгакова українофобом та імперцем за світоглядом. У фаховому висновку наголошувалося: топоніми й пам’ятники, пов’язані з цією постаттю, можуть розглядатися як символіка російської імперської політики і, відповідно, як елемент пропаганди держави-агресорки.
Експерти інституту сформулювали жорстку оцінку постаті письменника:
“Письменник, не зважаючи на роки життя у Києві, зневажав українців та їхню культуру, ненавидів українське прагнення до незалежності, негативно відгуковувався про становлення Української держави та її очільників. З-поміж усіх російських письменників того часу стоїть найближче до нинішніх ідеологем путінізму і кремлівського виправдання етноциду в Україні”.
Після оприлюднення цього висновку у Київраді почали розгляд петиції про усунення згадок про Булгакова з публічного простору столиці.
Рішення, ухвалене депутатами, не обмежується лише одним об’єктом. Міська рада підтримала демонтаж одразу кількох пам’ятників та меморіальних знаків, пов’язаних із російською та радянською культурною спадщиною.
- пам’ятники Дмитру Мануїльському, Михайлу Глінці, Анні Ахматовій та Михайлу Булгакову;
- пам’ятний камінь на честь 100-річчя Володимира Леніна;
- меморіальна дошка Петру Чайковському;
- меморіальна дошка з написом про діяльність підпільного Шевченківського райкому КП(б)У в роки німецької окупації.
Дискусії навколо спадщини письменника
Рішення щодо Булгакова не було одностайним у фаховому середовищі. Голова УІНП Антон Дробович визнав експертний висновок інституту “трохи емоційним”, але водночас погодився з його суттю, зауваживши, що експерти фактично назвали речі своїми іменами.
Водночас він не підтримав ідею закриття літературного музею Булгакова в Києві. На його думку, музей може залишитися важливим майданчиком для переосмислення цієї постаті, але з іншим підходом.
“Вони за законом будуть змушені змінити назву, але ніхто не забороняє їм далі розповідати про творчість Булгакова. Але розказувати всю правду, бо музей має унікальну колекцію. І там дуже багато можна розповісти. Щоб всі ці делегації знали, що єдине місце, де розкажуть всю правду про Булгакова – це Київ. Приїжджайте, дивіться”, – пояснив Дробович.
У самому музеї раніше критикували висновок УІНП, вважаючи його надто категоричним. Там заявляли, що аргументи щодо постаті письменника були поверхневими, а окремі фрагменти документа – маніпулятивними.
Після цієї публічної дискусії Український інститут національної пам’яті звернувся до додаткової експертної комісії з проханням уточнити висновок про належність топонімів, пов’язаних із Булгаковим, до символіки російської імперської політики.
Демонтаж пам’ятника на Андріївському узвозі став черговим кроком Києва у процесі очищення публічного простору від маркерів імперської та радянської спадщини – процесу, який залишається болючим, але дедалі менш зворотним.
