Нові наукові дані свідчать: регулярна турбота про інших може стати захистом від передчасного старіння мозку. Дослідники виявили, що люди, які волонтерять або систематично допомагають близьким, демонструють повільніший когнітивний спад.
Команда з Техаського університету в Остіні та Массачусетського університету у Бостоні проаналізувала відповіді понад 31 тисячі людей віком від 50 років. Учасникам ставили запитання про форми допомоги іншим та одночасно проводили тести на пам’ять, увагу і швидкість мислення. Йшлося не лише про офіційне волонтерство, а й про повсякденну підтримку родичів, друзів чи сусідів.
Порівняння результатів показало: у тих, хто регулярно залучений до допомоги, когнітивні функції знижуються приблизно на 15–20% повільніше. Особливо цікавим для науковців стало те, що ефект майже не залежить від форми участі.
“Дехто думає, що неформальна допомога дає менше користі через відсутність визнання. Приємним сюрпризом було виявити, що вона забезпечує такі ж когнітивні переваги, як і формальне волонтерство”, – зазначив Се Хван Хан.
За словами вчених, користь має накопичувальний характер. Чим довше людина залишається активною у підтримці інших, тим стійкіше зберігаються її розумові здібності. Навпаки, припинення такої діяльності супроводжується швидшим погіршенням показників.
“Мене вразило, що когнітивні переваги допомоги іншим були не лише короткостроковими, а й наростали з часом завдяки постійній участі”, – додав дослідник.
Водночас автори попереджають: дослідження має спостережний характер. Тобто воно не доводить прямого причинно-наслідкового зв’язку, але дає вагомі підстави вважати, що соціальна взаємодія і розумова стимуляція під час волонтерства можуть підтримувати гнучкість мозку.
Раніше наукові роботи також вказували, що самотність підвищує ризики для здоров’я мозку, тоді як активний спосіб життя здатний позитивно впливати на тривалість життя. Нове дослідження додає до цієї картини ще один важливий елемент – емпатію та готовність допомагати.
