З початком осені в Україні традиційно стартує новий політичний сезон. Та повномасштабна війна зламала звичний ритм – президент і парламент, обрані на п’ять років, працюють сьомий рік, а завершення повноважень місцевої влади Москва намагається використати як привід для маніпуляцій і теми так званих «мирних» перемовин.
Попри це, соціологи фіксують активні заміри громадської думки. У гіпотетичному першому турі найближчих президентських виборів найчастіше називають двох фаворитів – Володимира Зеленського та Валерія Залужного, який нині очолює українську дипмісію у Великій Британії. Чутки про формування його штабу розганяють іноземні медіа, але офіційних підтверджень немає. Про те, чи можливі вибори, хто має шанс на перемогу і де лежить головний вододіл української політики, розповів соціолог, п’ятиразовий народний депутат і стратег численних кампаній Ігор Гринів.
На його переконання, розмови про швидкі вибори – передчасні. За чинним законодавством їх провести неможливо, нового закону немає, а спроби легітимізувати «онлайн-голосування» через додатки не мають суспільної підтримки.
«Вибори зараз – не на часі і не на порядку денному. Я не бачу конкретних дій влади, які свідчили б про старт кампанії», – каже Гринів.
Водночас він звертає увагу на зовнішній контекст. На його думку, війна давно вийшла за межі суто російсько-української й торкається інтересів США, Китаю, Туреччини та інших гравців. Саме тому ідея «обміну територіями» неприйнятна – ні за Конституцією, ні за суспільними настроями, ні з огляду на позиції партнерів.
За словами Гринива, ключ до стійкості України – у відновленні повноцінної політичної системи з дієвим парламентом, коаліцією і опозицією. Він вважає, що успіхи перших місяців вторгнення стали можливими завдяки децентралізації й готовності командирів та громад брати відповідальність без очікування «команд згори».
«Одна з речей, на яку ми ніколи не погодимося, – віддати власну свободу. Ми обираємо лідера, а на другий день починаємо вимагати від нього звіту», – наголошує він.
Коментуючи потенційне протистояння Зеленського і Залужного, Гринів підкреслює – обом зараз не потрібні політтехнологи. Рейтинги цих двох тримаються на персональній довірі, і «добудовувати» образи зайвими прийомами ризиковано.
«Найважливіше – не припуститися критичної помилки. Технології тут здатні лише зіпсувати», – зазначає він.
На думку Гринива, у другому турі перевага Залужного виглядала б значною, якщо вибори все ж відбулися б. Водночас він визнає – нинішня кампанія не неминуча і може не стартувати ще кілька років, а будь-який «третій кандидат» має бути відомим і морально бездоганним, інакше суспільство «кота в мішку» не прийме.
Окремо стратег зупинився на медійних жестах Валерія Залужного – від інтерв’ю до зйомок у глянці. Він називає ці кроки скоріше «самодіяльністю людини без політичного досвіду», яка, утім, і забезпечує генералові високий рівень довіри – запит суспільства зараз на захисника, а не на «правильного» політика.
Говорячи про зовнішньополітичні орієнтири, Гринів визнає збереження більшості прихильників курсу на ЄС і НАТО, хоча ентузіазм з пікових воєнних місяців знизився. Він скептичний щодо ефективності нинішніх інституцій колективної безпеки і вважає, що Європа мусить вибудовувати власну оборонну стратегію, тоді як Україні потрібно повернутися до інституційності вдома – «до дискусії, коаліції, опозиції», аби не прикривати згортання реформ війною.
Перспективу завершення активної фази бойових дій Гринів бачить у переході до режиму умовного припинення вогню за участю кількох сторін. Але політичне перезавантаження всередині країни називає не менш необхідним – без нього довіра громадян до держави не відновиться.
«Найближчим гаслом могло б стати просте і зрозуміле – від безвізу до повноправного Союзу Європейського. А дуже прагматичний маркер нормальності – випити кави в Борисполі. Це означатиме, що аеропорт працює, і що наші діти в безпеці», – підсумовує Ігор Гринів.
