Польські можновладці та опозиційні сили перейшли межу у внутрішніх суперечках, перетворивши оборонну підтримку України на інструмент політичного взаємознищення. Гостра криза між Варшавою та Києвом, що розгортається на тлі внутрішньої боротьби за владу, змусила польський уряд піти на крайні кроки.
Намагаючись відбитися від звинувачень у надмірній щедрості, команда Дональда Туска вирішила повністю розсекретити дані про передану Києву зброю, починаючи з 2022 року. Оприлюднення цієї інформації відбулося у відповідь на закиди щодо таємного відправлення ракет для американських систем протиповітряної оборони Patriot.
Такий крок польського уряду не створює прямих безпекових ризиків для фронту, проте він оголює небезпечну політичну тенденцію. Тепер польський політикум змагається не за право вважатися найбільшим союзником Києва, а навпаки — за статус того, хто надав менше підтримки.
Масштабні постачання зброї, якими офіційна Варшава так палко пишалася у перші роки повномасштабного вторгнення, раптово стали токсичним активом. Політики почали бачити у колишній солідарності загрозу для своїх рейтингів.
Хто приховує правду про передачу ракет
Нова хвиля скандалу здійнялася 3 липня після публічної заяви Кшиштофа Босака, який є співголовою ультраправої партії “Конфедерація”. Він звинувачив кабінет Туска у таємній передачі Україні дефіцитних ракет-перехоплювачів до комплексів Patriot.
“Їх Польща придбала у США для створення багаторівневої системи протиповітряної оборони – тієї самої, про яку ви вже роками чуєте в ЗМІ, але яка досі залишається незавершеною”, – обурився Босак, наголосивши, що саме ці боєприпаси спроможні перехоплювати російські ракети “Іскандер”, які розгорнуті в Калінінградській області й загрожують польським містам.
Сама по собі заява лідера радікалів не викликала б такого резонансу, адже “Конфедерація” послідовно вимагає згорнути підтримку України. Тож звичні антиукраїнські гасла навряд чи спровокували б повноцінну кризу.
Проте конфлікт несподівано підтримали у президентському палаці.
Президент Кароль Навроцький 7 липня провів зустріч із Кшиштофом Босаком. Одразу після цього сам Босак та очільник Управління міжнародної політики президента Марчин Пшидач оголосили, що уряд приховав від глави держави факт передачі ракет.
“Більше того, за моєю інформацією, (уряд Дональда Туска) навіть відмовився від черги на американських заводах. Ці ракети виготовляють американці, черга дуже довга, доводиться дуже довго чекать, поки такі системи будуть вироблені. Ми були вище в черзі, українці позаду нас. Проте уряд поступився Україні місцем, тому полякам доведеться чекати довше”, – додав подробиць Пшидач.
До критики миттєво долучилися представники колишньої партії влади “Право і справедливість” (ПіС). Ексміністр оборони Маріуш Блащак прямо заявив, що підтвердження відправки ракет PAC-3 MSE означатиме гігантський скандал.
Урядовці з команди Туска відреагували оперативно.
“Оточення президента бреше, стверджуючи, що президент Навроцький не знав про передачу обладнання Україні. Це питання обговорювалося на засіданнях Комітету безпеки Ради міністрів за участю представника Бюро національної безпеки 10 лютого 2026 року, 17 лютого 2026 року та 24 березня 2026 року. Керівник канцелярії президента також отримав інформацію, а генеральний секретар НАТО обговорював це питання з самим Каролем Навроцьким. В чиїх інтересах ви брешете?” – різко відповів міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш.
Утім, лише взаємними звинуваченнями міністр не обмежився.
“Після консультацій з прем’єр-міністром Дональдом Туском, зберігаючи відповідальність перед громадськістю та дотримуючись вимог законодавства, я доручив розсекретити всі пожертви на користь України за 2022–2026 роки”, – заявив Косіняк-Камиш.
Опозиціонери з “ПіС” відчайдушно намагалися заблокувати публікацію оборонних звітів, але зазнали невдачі. Цей опір яскраво продемонстрував зміну їхньої позиції — допомога, якою вони колись хвалилися, тепер сприймається ними як репутаційна пастка.
Нові акценти у підрахунку мільярдів
Розсекречений звіт не містив карколомних відкриттів.
Єдиним важливим підтвердженням стало те, що уряд Туска дійсно виділяв ракети до Patriot, хоча їхню точну кількість і дату відправлення вирішили залишити в таємниці.
Найімовірніше, передача відбулася в березні, коли Німеччина збирала по союзниках ракети для української ППО. Косіняк-Камиш окремо наголосив, що ця кількість була мізерною і ніяк не послабила обороноздатність Польщі.
Для чинного кабінету міністрів значно важливішим було підкреслити інші цифри. Вони офіційно оголосили, що за часів попереднього уряду “ПіС” Україні передали зброї на 15 мільярдів злотих (майже 3,4 мільярда євро), включаючи літаки МіГ-29, гелікоптери Мі-24 та танки T72, PT-91 й Leopard 2A4.
Варто визнати, що ці дані про техніку за 2023-2024 роки не стали новиною, адже більшість із цих фактів давно потрапила у пресу.
Головна мета уряду Туска полягала в іншому — показати суспільству, що за їхньої каденції (з грудня 2023 року) обсяги безоплатної допомоги за 2024–2026 роки впали до скромних 1,55 мільярда злотих (близько 350 мільйонів євро).
Ця динаміка теж цілком закономірна. Левову частку озброєнь Варшава віддала у перший рік повномасштабного конфлікту, а згодом постачання техніки перейшло на комерційні рейки із залученням фінансування від Євросоюзу.
Для соратників Качинського оприлюднення цієї статистики стало дуже дошкульним ударом.
“Спочатку вони змагалися, хто більше допоможе Україні. Водночас вони звинувачували Німеччину в тому, що вона дає Україні “лише шоломи”. Сьогодні ж змагаються, хто менше допоможе”, – прокоментував становище опозиції заступник міністра оборони Цезарій Томчик.
Проте найболючіше по іміджу “ПіС” ударили їхні колеги по правому флангу.
“Ви самі передали Україні стратегічну зброю. Ми досі не знаємо точно, скільки техніки туди потрапило за часів вашого правління. Ви критикуєте Туска за те саме, що раніше робив (прем’єр в уряді “ПіС” Матеуш) Моравецький. Я мав би давно звикнути до неймовірного лицемірства та зухвалості партії “ПіС”, але ви все ще мене дивуєте”, – розкритикував опонентів співголова “Конфедерації” Славомір Менцен.
Представники “ПіС” спершу спробували викрутитися, запевняючи, що такі величезні обсяги допомоги повністю нівелюють будь-які звинувачення у їхній праці на користь Кремля.
Згодом вони почали виправдовуватися, що у 2022-2023 роках віддавали Україні переважно застарілу техніку, яка йшла під списання, тоді як нинішній прем’єр нібито позбавляє країну найсучасніших ракет.
“Кожна наша пожертва призводила до заміни подарованого обладнання на сучасну версію. Натомість Туск одного дня каже, що нам слід очікувати російських провокацій з повітря, а наступного – роздає ракети, які могли б запобігти цім провокаціям”, – парирував Менцену депутат від “ПіС” Пшемислав Чарнек.
Додаткові ризики створює й нова заява президента Навроцького, який оголосив про намір перехопити ініціативу. “Однак я можу допомогти – я вийду із законодавчою ініціативою і з радістю візьму на себе повну відповідальність також за пожертвування (Україні) обладнання”, – зазначив він 7 липня.
Цілком імовірно, що глава держави спробує офіційно пов’язати майбутні поставки зброї із поступками Києва в історичних суперечках. Справа опозиція охоче підтримає такий крок.
Радикалізація риторики у Варшаві
“Схоже, що в Кремлі існує якась кнопка, яку натискають, коли треба активізувати Брауна, Міллера та ще кількох людей”, – висловився щодо випадів опозиції речник польського уряду Адам Шлапка.
Антиукраїнські заяви очільника радикальної “Конфедерації Польської корони” Гжегожа Брауна чи колишнього прем’єра Лешека Міллера дійсно копіюють російську пропаганду. З цим важко сперечатися.
Але тепер криза стала значно глибшою, адже подібні наративи починають використовувати цілком помірковані політичні сили, а не лише відверто ворожа до України “Конфедерація”.
Раніше всередині партії “Право і справедливість” існувало впливове крило, яке виступало за діалог із Києвом. Тепер цей вплив остаточно втрачено.
Демонстративна відмова Ярослава Качинського від українського ордена Ярослава Мудрого II ступеня стала сигналом солідарності з курсом президента Навроцького. Це одразу змусило партію переглянути власну позицію.
Тепер лідер “ПіС” публічно заявляє, що євроінтеграція України є неможливою, доки Київ не припинить “культ Бандери, прославляння УПА та ОУН”.
Варто згадати, що під час кризи 2017 року Качинський мав значно м’якшу позицію. Тоді він вимагав лише не глорифікувати осіб, засуджених за воєнні злочини, і не заперечував проти руху України до ЄС.
Часи кардинально змінилися. Позиція “ПіС”, яку дев’ять років тому вважали надто безкомпромісною, сьогодні виглядає занадто м’якою навіть на тлі заяв “лібералів” з оточення Туска.
Поведінка самого Дональда Туска та його соратників є найкращим свідченням того, як охололи відносини між державами.
Попри декларовану прихильність до України, чинний уряд без вагань розсекретив військову статистику, аби лише загасити внутрішній скандал навколо ракет.
Це викликає занепокоєння: де гарантія, що під час наступних парламентських виборів Дональд Туск знову не пожертвує інтересами України задля перемоги над конкурентами?
