Україна демонструє готовність розпочати конструктивний діалог із чинним керівництвом Грузії. На тлі тривалого протистояння всередині кавказької республіки такий крок викликає чимало запитань. Зокрема, у травні український міністр закордонних справ Андрій Сибіга провів переговори зі своєю колегою Макою Бочорішвілі. Офіційний Київ заявив про прагнення відкрити нову сторінку у двосторонніх відносинах.
Дипломатичні маневри розпочалися дещо раніше, під час травневого саміту Європейської політичної спільноти в Єревані. Тоді Президент України Володимир Зеленський провів особисту розмову з грузинським прем’єром Іраклієм Кобахідзе. Подібна активність дивує багатьох спостерігачів у Тбілісі. Справа в тому, що Кобахідзе та кілька інших топчиновників Грузії досі перебувають під санкціями України.
Раніше український лідер публічно висловлював солідарність із грузинськими проєвропейськими мітингарями. Тепер суспільство Грузії прагне зрозуміти, чи означає зближення з урядом зміну позиції Києва. Для громадян, які чинять опір російському впливу та орієнтуються на український досвід, це питання є принциповим. Українській владі варто чітко окреслити власні червоні лінії щодо нинішнього Тбілісі.
Тим часом грузинський протест довів свою життєздатність, попри побоювання скептиків щодо втоми суспільства за півтора року боротьби. Організований “Опозиційним альянсом” масштабний марш під гаслом “За перемогу разом, до кінця!” зібрав десятки тисяч людей. Символічно, що акція відбулася в Тбілісі на проспекті Руставелі саме 26 травня. Це був уже 544-й день безперервного загальнонародного спротиву у Грузії.
Поштовхом до мітингів стала скандальна заява Іраклія Кобахідзе, виголошена ще 28 листопада 2024 року. Наразі мітингарі прагнуть завадити поверненню країни до зони впливу Кремля. Люди вимагають збереження європейського вектору розвитку.
“Ті кілька тисяч людей, які зібралися навколо них, – саме та фейсбук-бульбашка, яка уявила себе суспільством. Насправді те, що мы вчора побачили – це просто “один список друзів у Facebook”. Навіть за їхніми закликами було видно, що вони хотели з’явитися в соціальних мережах, продемонструвати себе іншим”, – заявив речник парламенту Шалва Папуашвілі.
Спроби влади дискредитувати масштабне зібрання та прирівняти його до віртуальної бульбашки виглядають як самозаспокоєння. Напередодні акції столичний муніципалітет навіть намагався обмежити право громадян на збори під приводом свята. Проте задум провалився.
Паралельно з внутрішньою кризою загострюються відносини Грузії з Європейським Союзом. Натомість реальні загрози з боку Російської Федерації лише зростають.
Керівна партія “Грузинська мрія” зараз активно просуває тезу про “особливий суверенітет”, вважаючи його головним здобутком своєї команди. Офіційні особи постійно наголошують на цьому під час публічних виступів.
“Минуло 35 років, відтоді як Грузія відновила державну незалежність. З тих пір ми все ще проходимо 40-річний “шлях Мойсея”. Сьогодні, через 35 років після відновлення незалежності, кожен патріотично налаштований грузин може пишатися тим, що Грузія є незалежною і суверенною, як ніколи”, – заявив прем’єр Іраклій Кобахідзе на урядовому святкуванні Дня незалежності.
Дивно, але головне зазіхання на цей суверенітет влада бачить не у діях Москви. Урядовці системно звинувачують Євросоюз у нібито грубому втручанні у внутрішні справи республіки. При цьому Росія продовжує тримати під окупацією 20% територій Грузії.
Ба більше, лише за кілька тижнів до цього Кремль завдав чергового удару по територіальній цілісності країни. Це сталося на початку травня.
Російський диктатор Владімір Путін 9 травня підписав у Кремлі нову угоду з ватажком так званої Південної Осетії Аланом Гаглоєвим. Документ декларує намір поглиблювати союзницьку співпрацю між сторонами. Насправді ж цей крок спровокував хвилю дискусій про підготовку Москвою повної анексії Цхінвальського регіону.
Сам Гаглоєв прямо назвав підписання угоди етапом на шляху до інтеграції окупованих територій до складу РФ. Це створює небезпечну правову основу для остаточного поглинання регіону. Окупанти діють послідовно.
Події навколо святкування Дня незалежності підтвердили, що жодна зі сторін політичного протистояння в Грузії не збирається поступатися. Суспільство налаштоване безкомпромісно.
За таких умов новий виток ескалації внутрішньої кризи є неминучим. Подальше загострення ситуації в країні залишається виключно питанням найближчого часу.
Грузинським патріотам вкрай важливо чітко знати, хто підставить їм плече у вирішальний момент. Саме тому офіційна позиція Києва має ключове значення для Тбілісі. Протестувальники чекають на чіткі відповіді.
Відсутність чітких пояснень від українського керівництва щодо відновлення контактів із проросійським урядом Кобахідзе породжує тривожні сумніви. Поки що ситуація залишається невизначеною. Грузія продовжує свій складний шлях боротьби.
