Реформа адвокатури вперше офіційно стала частиною євроінтеграційних зобов’язань України. Європейський Союз прямо очікує змін уже у 2026 році, вказуючи на системну кризу інституту, який понад десятиліття працює за правилами часів Януковича.
Поки суспільна увага зосереджена на судах і прокуратурі, саме адвокатура залишається єдиною ланкою правосуддя, що так і не зазнала глибокого оновлення. Для Брюсселя це більше не другорядне питання.
Як адвокатура опинилася в європейському порядку денному
У звіті Європейської комісії про розширення вперше з’явилася пряма вимога: Україна має дати поштовх реформі адвокатури вже у 2026 році. Цей пункт став одним із пріоритетних, за якими ЄС обіцяє уважно стежити.
Насправді для Брюсселя проблема не нова. У звітах за 2023 і 2024 роки Єврокомісія фактично фіксувала стагнацію, а незалежні експерти у Тіньових звітах детально описували системні збої. Переломним став 2025 рік, коли відсутність прогресу перестала бути фаховою дискусією і перетворилася на політичне зобов’язання держави.
Паралельно адвокатура з’явилася у стратегічних документах України:
- у Дорожній карті реформ у сфері верховенства права, затвердженій урядом у травні 2025 року
- у проєкті Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки
- у планах нової Стратегії розвитку системи правосуддя
У грудні 2025 року під час презентації Тіньового звіту в Брюсселі європейські посадовці вже напряму запитували, чому реформа гальмує і чи достатньо дій з боку держави та самої адвокатської спільноти.
Незалежність не дорівнює відсутності правил
Адвокатура є незалежним інститутом, але ця незалежність не означає повної автономії від державних правил. Саме держава делегує адвокатам конституційну функцію захисту, а отже має встановлювати рамки відповідальності та підзвітності.
Чинний закон “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” ухвалили у 2012 році, у період, коли ключові рішення у правовій сфері готувалися командою Андрія Портнова. Його імплементація виявила серйозні прогалини, що з часом переросли у кризу довіри до адвокатури як публічного інституту.
З 2022 року проблема стала системною: адвокатура перестала делегувати своїх представників до Вищої ради правосуддя та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Це спричинило кадрові провали у ключових органах правосуддя.
Європейська логіка проста: не втручаючись у професійну діяльність адвокатів, держава має гарантувати якість, прозорість і відповідальність інституції.
Робоча група як тест на реальні зміни
12 січня 2026 року уряд створив робочу групу з удосконалення законодавства про адвокатуру. Її співочолюють заступниця міністра юстиції з питань європейської інтеграції Людмила Сугак та голова парламентського комітету з правової політики Денис Маслов.
Виконавців реформи визначено чітко:
- Міністерство юстиції формує політику
- Верховна Рада ухвалює нове законодавство
- Національна асоціація адвокатів України імплементує зміни
Понад 80% складу робочої групи – адвокати. Серед них народні депутати, науковці, експерти міжнародних проєктів, представники НААУ, Ради Європи та професійних об’єднань, які представляють тисячі правників.
Водночас у цьому криється ризик: у групі є як прихильники глибоких змін, так і противники будь-якої реформи. За відсутності політичної волі дискусія може затягнутися на місяці.
Антикорупційний вимір проблеми
Включення адвокатури до Антикорупційної стратегії стало безпрецедентним. Вперше її поставили в один ряд із судами та прокуратурою як джерело корупційних ризиків.
Усі ключові документи сходяться на спільному переліку системних проблем:
- недемократичні процедури формування органів самоврядування
- відсутність виборів з 2022 року для понад 70 тисяч адвокатів
- кадрові кризи у ВРП та КДКП через невиконання делегованих функцій
- непрозорий і застарілий доступ до професії з корупційними ризиками
- монополізація системи підвищення кваліфікації
- дисциплінарні провадження як інструмент тиску
- відсутність публічних фінансових звітів щодо адвокатських внесків
Після схвалення урядом антикорупційна стратегія має бути внесена до парламенту у формі закону. Саме там зійдуться всі нитки реформи.
Самоврядування без вибору
Строк повноважень органів адвокатського самоврядування сплив ще у 2022 році. Вибори скасували з посиланням на воєнний стан, хоча аналогічні органи суддів і прокурорів за цей час провели свої вибори вже двічі.
У результаті адвокатуру понад 14 років очолюють ті самі люди, включно з головою НААУ та Ради адвокатів України Лідією Ізовітовою. Європейська комісія у звіті за 2025 рік наголошує: спершу потрібно змінити правила формування органів, і лише потім проводити вибори.
Чинна модель квотування та багаторівневого делегування, на думку експертів, штучно обмежує конкуренцію. Саме тому рекомендації передбачають запровадження сучасних механізмів голосування, зокрема онлайн.
На цьому тлі заява Лідії Ізовітової про неможливість онлайн-голосування через “РЕБи, що глушать, проблеми зі світлом та інтернетом” сприймається радше як небажання змін, ніж як технічний аргумент.
Позиція НААУ і питання довіри
Під час підготовки Тіньового звіту органи адвокатського самоврядування відмовилися від інтерв’ю, згодом заявивши, що не отримували звітів Єврокомісії за 2023–2024 роки.
На початку 2026 року НААУ оголосила про відкриття офісу в Брюсселі. Цей крок викликав запитання щодо джерел фінансування, мети представництва та його користі для самих адвокатів, зважаючи на те, що фінансові звіти про використання обов’язкових внесків не публікуються вже п’ять років.
Сьогодні Україна має унікальний шанс змінити найменш реформовану частину системи правосуддя. Євроінтеграція створює тиск і водночас відкриває можливість.
Якщо ж наступні вибори керівництва НААУ відбудуться за старими правилами, реформа ризикує перетворитися на черговий пункт у звітах Єврокомісії – як приклад втраченої можливості.
