Перемога Петера Мадяра та його партії “Тиса” на виборах в Угорщині запускає процес радикальної трансформації країни, який уже охрестили “тихою революцією”. Новий лідер, що здобув понад 70% мандатів у парламенті, демонструє безкомпромісний та подекуди епатажний стиль політики. Його перше публічне звернення до президента України Володимира Зеленського виявилося неочікувано жорстким і позбавленим традиційного дипломатичного етикету.
“[Пане Зеленський], ми ще не знаємо один одного, ми навіть не говорили телефоном, але хай там як, це ж не гра, правда? Якщо “Дружба” готова до прокачки нафти, то будь ласка, відкрийте її. Як ви обіцяли. І ми не будемо гратися у будь-які спроби шантажу [з боку України], тож я вам не рекомендую цього робити”.
Така риторика не є ознакою упередженості саме до України, а швидше відображає загальний метод Мадяра: говорити прямо, ігнорувати формальності та вимагати публічної поваги. У цьому він нагадує багатьом Зеленського часів 2019 року. Хоча офіційні переговори з Києвом відкладені до інавгурації нового прем’єра, принципові домовленості вже існують. Зокрема, нафта піде через “Дружбу” в обмін на розблокування європейської допомоги Україні.
Цікаво, що Віктор Орбан, намагаючись зберегти політичне обличчя перед відставкою, особисто оголосив про зняття вето з пакета допомоги ЄС на суму 90 млрд євро. Це дозволяє йому заявити про “забезпечення угорців нафтою” і водночас позбавляє Мадяра можливості приписати цей дипломатичний успіх собі одразу після приходу до влади. Для України такий поспіх Орбана вигідний, адже кошти надійдуть швидше, оминувши можливі ризики з боку інших країн, наприклад, Болгарії.
До інавгурації, яка запланована на суботу, 9 травня, Мадяр свідомо уникає прямих контактів із українським керівництвом. Навіть спілкування міністрів закордонних справ наразі обмежилося лише обміном повідомленнями. Така обережність пояснюється внутрішньополітичними причинами: лідер “Тиси” прагне дистанціюватися від наративів орбанівської пропаганди, яка тривалий час намагалася нав’язати виборцям фейковий зв’язок між Мадяром та Зеленським.
При цьому майбутній прем’єр активно розбудовує зв’язки з іншими міжнародними гравцями. Він уже провів перемовини з Урсулою фон дер Ляєн, Дональдом Туском, Еммануелем Макроном, а також з лідерами Ізраїлю та Словаччини – Нетаньягу та Фіцо. Проте в українському питанні Будапешт очікує ініціатив від Києва, і ключовою темою тут стане доля угорської меншини.
Контакти з усіма, крім України
Для Петера Мадяра питання захисту прав етнічних угорців у сусідніх державах є пріоритетом номер один, що зумовлено глибоким історичним контекстом та національним консенсусом в Угорщині. Це стосується не лише Закарпаття, а й Румунії та Словаччини. Показовою стала його зустріч із лідером румунських угорців Хунором Келеменом, якому Мадяр пообіцяв підтримку Трансільванії, попри політичні розбіжності у минулому.
Ще жорсткішою виявилася розмова Мадяра з прем’єром Словаччини Робертом Фіцо. Новий угорський лідер прямо зажадав скасування законодавства, яке, на думку діаспори, загрожує правам угорців у Словаччині. Він чітко дав зрозуміти: будь-яка політична співпраця можлива лише після надання гарантій для співвітчизників. Цей підхід Мадяр неодмінно застосує і до України.
Втім, на відміну від Орбана, який штучно створював конфлікти задля утримання рейтингу та виконання побажань Кремля, Мадяр зацікавлений у реальному вирішенні проблем. Йому важливо продемонструвати виборцям ефективність своєї зовнішньої політики. Якщо Київ запропонує пакет рішень, що задовольнить громаду Закарпаття, це може швидко розблокувати шлях України до ЄС, оскільки Угорщина більше не зацікавлена грати на боці Росії.
Доказом зміни курсу щодо РФ є і ситуація із санкціями. Після витоку розмов Сійярто з Лавровим, де російський міністр давав прямі вказівки Будапешту, Мадяр звинуватив попередників у державній зраді. Очікується, що за нового уряду Угорщина припинить блокування антиросійських обмежень, аби відновити репутацію в Європі.
Однак справжня битва розгортається всередині самої Угорщини, де Мадяр готується до масштабної чистки “глибинної держави” Орбана. Він уже вимагає відставки президента Тамаша Шуйока, керівників Конституційного та Верховного судів, вважаючи їх маріонетками попереднього режиму. Мадяр діє агресивно: він публічно принижує лояльних до Орбана посадовців та погрожує розпуском пропагандистських медіа.
Яскравим епізодом стала його поява на державному телеканалі M1, де він у прямому ефірі звинуватив ведучих у зраді журналістських стандартів та пообіцяв звільнити їх одразу після вступу на посаду. Такий стиль “політичного шоу” знаходить відгук у суспільстві, яке прагне оновлення країни та демонтажу корупційної системи.
Для легалізації цих змін Мадяр планує розробити та винести на референдум нову конституцію. Це дозволить йому “перезавантажити” державу, змінивши процедури призначення та звільнення топпосадовців через перехідні положення. Новий лідер встановив дедлайн для добровільних відставок – 31 травня. Після цієї дати він обіцяє діяти максимально жорстко, спираючись на мандат, отриманий від народу.
При цьому Петер Мадяр намагається заспокоїти середню ланку чиновників. Він заявив, що не планує тотальних люстрацій: професіонали, які не були політичними призначенцями Орбана, зможуть зберегти свої робочі місця. Головна мета – прибрати політичний тиск із державного апарату, давши фахівцям відчуття свободи у прийнятті рішень.
Угорщина опинилася на порозі безпрецедентних для сучасної Європи реформ. Успіх або провал Мадяра у спробі швидко демонтувати побудовану десятиліттями авторитарну систему стане важливим уроком для всього континенту. Для України ж настає час “прагматичного діалогу”, де ефектні жести поступляться місцем конкретним угодам та взаємним компромісам.
Майбутній прем’єр впевнений, що Угорщина зможе позбутися спадщини попереднього режиму, не втративши при цьому керованості державою. Час покаже, чи вдасться йому поєднати жорстку риторику з ефективним державним управлінням у цей турбулентний період.
