Рада зовнішньої політики “Українська призма” оприлюднила щорічний аналіз ефективності зовнішньополітичної діяльності України. Цьогорічне дослідження стало вже десятим за ліком та третім поспіль, що оцінює дипломатичну активність держави в умовах повномасштабної агресії з боку Росії. Результати неоднозначні: деякі стратегічні напрями втратили темп, але водночас Україна зробила суттєві прориви там, де цього майже ніхто не очікував.
За середньою оцінкою 4,23 бала з 5 можливих (проти 4,19 роком раніше), українська дипломатія продемонструвала зростання. Основний поштовх — покращення стратегічних комунікацій. Та за фасадом позитивної динаміки приховані не менш важливі провали — зокрема у стосунках з країнами G7 та просуванні “формули миру”.
Євроінтеграція: безумовний пріоритет з конкретними досягненнями
Взаємодія з ЄС у 2024 році принесла Україні найвищі оцінки. Успіхи — як у політичному, так і в технічному вимірах. Україна та ЄС відкрили переговори щодо вступу, тривало узгодження законодавства у форматі скринінгу, продовжено “транспортний безвіз”, розширено доступ до європейського ринку закупівель, а також збережено пільги для українського експорту.
Євросоюз погодив фінансову програму Ukraine Facility обсягом 50 млрд євро до 2027 року, а також розпочав використання надприбутків від заморожених активів РФ на підтримку України.
НАТО: комунікації зміцніли, але членства поки немає
Україна покращила свої позиції за напрямом НАТО — оцінка зросла до 4,75 бала. Хоча саміт у Вашингтоні підтвердив незворотність майбутнього членства, запрошення до Альянсу не пролунало. Водночас офіційний Київ у 2024 році чітко артикулював, що безпекові гарантії без членства — недостатні. Цю принциповість підтримали міжнародні партнери.
G7: втрачені темпи і неоднозначні результати
З семи держав “Великої сімки” лише Велика Британія та Японія зберегли найвищі оцінки. Лондон залишився ключовим союзником — підписано безпекову угоду, надано майже 5,3 млрд євро допомоги, зріс український експорт. Японія також послідовно підтримувала Україну.
Натомість відносини з Францією, Німеччиною та Італією не принесли очікуваних результатів. Париж був активним, але військова підтримка лишалася обмеженою. Німеччина, хоч і передала значні кошти, не погодилася на передачу ракет Taurus і стримано ставилася до вступу України в НАТО. Італія продовжила співпрацю, але втратила в результативності.
США, попри активність Києва, отримали найнижчу серед “сімки” оцінку — 4,5 бала. Допомога залишалася непередбачуваною, а виборча кампанія в США створювала напругу. Візит Зеленського у вересні викликав суперечки та іміджеві ризики.
З Канадою — інша проблема: хоча результати були пристойні, Київ не продемонстрував належного політичного фокусу. Грузія ж навпаки — стала прикладом погіршення: відсутність посла, демонстративна проросійська політика уряду та санкції з боку України остаточно охолодили стосунки.
Позитивні несподіванки: Індія, Угорщина та Польща
Найбільше зростання зафіксовано у відносинах з Індією — оцінка стрибнула з 3 до 4,75 бала. Це результат активізації діалогу, який довго був маргіналізований. Угорщина також стала сюрпризом: незважаючи на хронічну напругу через НАТО і права меншин, відносини покращилися до 4 балів, зокрема завдяки відкриттю нового пункту пропуску та гуманітарним ініціативам.
З Польщею відновився конструктивний діалог. Попри емоційний фон, Київ і Варшава співпрацювали над євроінтеграційним курсом, а Польща залишалася логістичним вузлом для постачання зброї. Молдова — ще один напрям, де зафіксовано стабільне покращення.
Натомість Словаччина демонструє парадокс: формально активні відносини, але політична риторика прем’єра Фіцо і проблеми в енергетиці затьмарили співпрацю.
Кілька напрямків — гучний провал
Особливо контрастною виявилася ситуація з “формулою миру”. Попри колосальні зусилля, саміт у Швейцарії не став проривом. Країни Південної півкулі лишилися осторонь, а ініціатива виглядала скоріше формальною перемогою, аніж практичною. Така ж ситуація — з частиною безпекових угод, де процес важливіший за результат.
У підсумку — українська дипломатія у 2024 році зберегла загальну позитивну динаміку, однак зазнала критичних втрат у ключових точках. Попереду — рік рішень, які потребуватимуть не лише зусиль, а й конкретних результатів, особливо у США та на європейському фронті.
