Четвертий сезон «Відьмака» / The Witcher від Netflix ще до прем’єри став однією з найгучніших тем року — і, на жаль, зовсім не через якість історії. Після відходу Генрі Кавілла серіал опинився у складному становищі. Для багатьох саме він був не просто виконавцем ролі Ґеральта, а серцем і душею всього проєкту. Заміна такого актора — надзавдання, і Ліам Гемсворт узявся за нього з усією серйозністю. Проте, як показує новий сезон, проблеми шоу значно глибші, ніж просто зміна обличчя головного героя. Серіал, схоже, остаточно втратив ту саму магію, за яку його колись полюбили глядачі.
Назва: «Відьмак» / The Witcher
Жанр: фентезі, драма, пригоди
Режисер: Лорен Шмідт-Гіссріх
У ролях: Ліам Гемсворт, Аня Чалотра, Фрея Аллан, Джої Беті та інші
Канал: Netflix
Епізодів: 8
Рік: 2025
Посилання: IMDb
Події четвертого сезону стартують одразу після трагічного фіналу попереднього. Ґеральт, Єнніфер і Цірі розкидані по різних куточках Континенту. Ґеральт (тепер у виконанні Ліама Гемсворта), ледве оговтавшись після поранень, вирушає на пошуки Цірі, але сам впоратися не може. Цірі (Фрея Аллан) тим часом приєднується до банди «Щурів» і поступово перетворюється на жорстоку втікачку, а Єнніфер (Аня Чалотра) намагається згуртувати магів, щоб протистояти могутньому Вільгефорцу.
Сценаристи вирішили обіграти заміну актора через легендарний переказ, де зовнішність Ґеральта начебто змінюється залежно від того, хто розповідає історію. Ідея цікава, але в реальності працює лише як коротка відволікаюча маніпуляція. Глядач все одно бачить різницю, і вона надто відчутна.
Ліам Гемсворт намагається максимально відтворити фізичну складову героя — рухи, поставу, бойовий стиль. У динамічних сценах він виглядає переконливо, але в моменти тиші серіал нагадує, наскільки унікальним був Ґеральт у виконанні Кавілла. Новому актору бракує тієї глибини, того тихого сарказму та впевненого хрипкого голосу, який давно став невід’ємною частиною персонажа. Його Ґеральт більше схожий не на втомленого воїна, а на розгніваного молодика, що лише вчиться контролювати емоції. І хоча сценарій намагається дати йому більше внутрішніх переживань, це лише підкреслює розрив між образом і акторським виконанням.
Однак усі негаразди не можна зводити до одного актора. Головна проблема четвертого сезону — у самій структурі. Сюжет розривається між трьома лініями, які майже не перетинаються. Ґеральт мандрує самотньо, Цірі проходить власне дорослішання серед злочинців, а Єнніфер загрузла у політичних іграх та магічних конфліктах. Кожна з цих історій потенційно цікава, але через постійні стрибки між ними серіал втрачає цілісність. «Відьмак» тепер більше схожий на збірку уривків, ніж на єдину епічну історію.
Найбільше ж засмучує ставлення творців до першоджерела. Фанати чекали екранізації «Хрещення вогнем» Анджея Сапковського — однієї з найулюбленіших частин саги, де Ґеральт збирає власну команду. У серіалі справді з’являється кілька важливих персонажів, зокрема вампір Регіс у виконанні Лоренса Фішберна, але їхня присутність виглядає випадковою. Замість глибоких діалогів біля вогнища ми отримуємо короткі сцени, які не дають відчути розвиток стосунків між героями. А політична лінія Єнніфер знову тоне у хаосі магічних баталій, знятих без відчуття масштабу чи напруги.
Єдиним справжнім промінчиком світла залишається сюжет Цірі. Фрея Аллан демонструє разючу акторську еволюцію, втілюючи перехід своєї героїні від розгубленої принцеси до жорстокої та загартованої бійчині. Її історія зі «Щурами» — це похмурий, майже трагічний шлях втрати невинності. Особливо яскраво виглядає Лео Бонарт у виконанні Шарлто Коплі — харизматичний і моторошний антагоніст, який додає цій лінії справжньої напруги.
На жаль, навіть ці сильні моменти губляться на фоні загального посередництва. Технічно «Відьмак» виглядає слабше, ніж будь-коли. Бойові сцени хоч і динамічні, але позбавлені тієї жорсткої, майже танцювальної хореографії, якою колись славився серіал. Ефекти здаються застарілими, а дизайн чудовиськ — без натхнення. Відчувається, що бюджет витратили на гонорари акторів, а не на створення переконливого світу. Магічні сцени часто виглядають, ніби їх зняли двадцять років тому.
Четвертий сезон «Відьмака» / The Witcher — це гірка історія про те, як серіал, що колись мав усі шанси стати легендою, втратив власну душу. Він не лише позбувся свого символу в особі Генрі Кавілла, а й розгубив атмосферу, глибину та стиль. Замість похмурої фентезійної казки з іронічним підтекстом ми отримали стерильний, розмитий продукт без серця. І навіть попри щиру гру окремих акторів, у цьому сезоні вже нема тієї магії, заради якої глядачі колись співали «кинь монету Відьмаку».
Оцінка: 5 / 10
Що сподобалось:
– переконлива сюжетна лінія Цірі та сильна гра Фреї Аллан;
– поява харизматичних другорядних персонажів.
Що не сподобалось:
– невдала заміна головного актора;
– розірвана структура сценарію;
– слабке адаптування книжкового матеріалу;
– помітне здешевлення візуальної частини та ефектів.
У четвертому сезоні «Відьмак» втратив не лише обличчя, а й ту саму душу, що колись робила його особливим. Сьогодні це лише тінь великої історії, якій не вистачає серця, магії та справжньої сили слова.
