Наприкінці 1990-х Україна переживала складний період. Після гіперінфляції економіка лише починала стабілізуватися, законодавство формувалося, а рівень життя залишався низьким. У таких умовах відкривати власну справу означало ризикувати. Саме тоді в Івано-Франківську з’явився новий приватний заклад освіти – невеликий інститут, який розмістився в орендованому приміщенні, але мав великі амбіції.
Йдеться про майбутній Університет Короля Данила, який у 1997 році розпочав роботу як Івано-Франківський інститут права, економіки та будівництва. У перший рік існування до нього вступили близько трьохсот студентів. Згодом викладачі згадуватимуть: перші абітурієнти повірили в новий навчальний заклад передусім завдяки енергії його засновника і ректора – доктора юридичних наук, академіка та священника Івана Луцького. Для нього університет був головною мрією життя.
Розвиток університету у дусі засновника
Минуло майже три десятиліття. У сучасних аудиторіях університету відбуваються заняття з архітектурного проєктування, а викладачами часто стають практики з реального сектору економіки. Одне з таких занять проводить Дмитро Масляк – архітектор із багаторічним досвідом, колишній головний архітектор компанії “Епіцентр”, а нині керівник власної фірми.
Він належить до перших випускників архітектурної школи університету і добре пам’ятає часи, коли цей напрям лише започатковували.
“Я навчався тоді, коли спеціальність “Архітектура” тільки відкрили в університеті. Засновник Іван Луцький був далекоглядною людиною і давав можливості для розвитку. Мої одногрупники стали головними архітекторами великих компаній або відкрили власний бізнес”, – розповідає Дмитро Масляк.
Для отця Івана Луцького ключовою була ідея доступу молоді до якісної освіти. У 1990-х він розумів: саме покоління молодих фахівців із сучасним мисленням може стати рушієм розвитку країни. Тому в університеті створювали умови для поєднання практики й науки – запрошували досвідчених спеціалістів викладати, а молодих викладачів стимулювали до наукових досліджень і захисту дисертацій.
Попри адміністративне навантаження, ректор знав майже кожного студента і викладача. Співбесіди з абітурієнтами проводив особисто, а до всіх ставився з повагою.
“Іван Михайлович демонстрував справжнє європейське ставлення до студентів. Від нього я взяв принципи демократії, самодисципліни і відповідальності за своє життя та за те, що відбувається в країні”, – згадує Масляк.
Підтримка молодих науковців
Іван Луцький активно залучав до роботи в університеті молодих фахівців. Талановитих випускників він запрошував викладати, доручаючи їм відповідальні посади. Водночас вимагав наполегливої праці, особливо у науковій сфері.
Перший проректор університету Михайло Косьмій згадує, що одного разу після відрядження до Києва ректор попросив принести перший розділ дисертації.
“Я попросив два дні і працював безперервно, доки не підготував розділ. Так повторювалося кілька разів, поки не завершив дисертацію”, – розповідає Михайло Косьмій.
Свій шлях у закладі він починав секретарем факультету, пізніше став заступником декана, деканом, а згодом проректором. Каже, що завжди відчував підтримку засновника.
“Він нагадував, що без зусиль нічого не дається. Коли стає важко, я згадую його слова і знаходжу рішення”, – говорить Косьмій.
Людяність і повага у щоденній роботі
Проректор із забезпечення якості освіти та цифрової трансформації Любомир Ілин пригадує перше знайомство з університетом. Напередодні співбесіди він зайшов на територію закладу, щоб оглянути майбутнє місце роботи.
На подвір’ї його зустрів сивочолий чоловік і запропонував провести невелику екскурсію. Вони говорили про навчання, досвід і плани. Лише наступного дня Ілин зрозумів, що його співрозмовником був сам ректор.
“Іван Михайлович був чудовим психологом. Його головний урок – уміти розбиратися в людях. І манера спілкування завжди була однаковою – незалежно від ситуації”, – згадує він.
Освіта як соціальна місія
Засновник університету прагнув зруйнувати поширене переконання, що приватна освіта доступна лише заможним. У закладі створювали умови, щоб талановиті молоді люди могли навчатися навіть без фінансових можливостей.
За словами директора Науково-дослідного інституту імені академіка Івана Луцького Романа Луцького, священниче покликання визначало підхід ректора до роботи.
“Він допомагав тим, хто мав талант, але не мав можливості реалізувати його. Багато дітей-сиріт здобули тут освіту і згадують Івана Михайловича як людину, що відкрила їм шлях у життя”, – говорить Роман Луцький.
Сьогодні цю місію продовжує фонд імені отця Івана Луцького. Він організовує конкурси для талановитої молоді – навчальні, творчі та спортивні. Переможці отримують можливість навчатися в університеті безкоштовно.
За дванадцять років діяльності фонду таку можливість отримали понад п’ятсот абітурієнтів.
Пам’ять про засновника університету
Сьогодні Університет Короля Данила має близько 6400 студентів, десятки освітніх програм, власний кампус, сучасні аудиторії та партнерські зв’язки з міжнародними установами. Але вже понад десять років дипломи випускникам не вручає його засновник – у 2014 році Іван Луцький раптово помер.
На фасаді університету встановлено меморіальну дошку з його портретом, повз яку щодня проходять студенти і викладачі.
“Іван Михайлович завжди приходив першим і працював до пізнього вечора. Світло в його кабінеті було символом стабільності для всього колективу”, – згадує проректорка Оксана Каленюк.
Справу продовжує родина
Сьогодні розвитком університету займаються діти засновника. Мирослав Луцький обіймає посаду ректора, Андрій Луцький є президентом університету, а Наталія Луцька – віцепрезиденткою з фінансових питань. Навіть онуки навчаються в закладі, до створення якого їхній дідусь доклав стільки зусиль.
У родині Луцьких особливе значення має єдність. Саме цю цінність Іван Луцький прищеплював дітям і онукам, наголошуючи на важливості підтримки одне одного.
Християнські принципи залишаються основою діяльності університету. Навчальний тиждень тут розпочинається з літургії, а студентів активно залучають до благодійності та волонтерських ініціатив.
За словами ректора Мирослава Луцького, день народження засновника щороку відзначають добрими справами – врученням дипломів магістрам і благодійними аукціонами. Цьогоріч кошти планують спрямувати на підтримку військових підрозділів.
“Батько розумів значення освіти для держави і створив університет, який готує конкурентних фахівців. Коли наші випускники досягають успіху, ми знаємо – він пишався б ними”, – говорить Мирослав Луцький.
Минуло майже тридцять років із часу заснування університету. Для такого закладу це ще молодий вік. Але головна ідея Івана Луцького – дати шанс талановитій молоді, незалежно від її достатку, – продовжує жити й сьогодні.
