Секретні перемовини, амбіційні плани й занепокоєння Оттави — саме такою видалася політична зима 2026 року для Канади. Поки Дональд Трамп веде власну геополітичну гру, на заході країни наростають настрої відокремлення: Альберта знову опинилася в центрі міжнародної уваги.
Розслідування показало: адміністрація Трампа не лише відкрито жартує про “51-й штат”, а й зустрічається з лідерами Alberta Prosperity Project — руху, що вимагає незалежності нафтоносної провінції. На тлі охолодження відносин між Вашингтоном та Оттавою це набуває нового виміру.
Таємні діалоги та великі суми
Журналісти з’ясували: лише за дев’ять місяців відбулося щонайменше три непублічні зустрічі між посадовцями США та делегаціями APP у Вашингтоні. Альбертські сепаратисти шукали підтримки — фінансової і політичної — для власного проекту “вільної Альберти”.
На початку року APP запросила кредитну лінію у $500 млрд, аби мати резерв на випадок незалежності. Офіційний Вашингтон визнав факт перемовин, проте заперечив наявність будь-яких зобов’язань.
“США з надзвичайним ентузіазмом налаштовані щодо вільної та незалежної Альберти”, — заявив юридичний радник APP Джефф Рат.
Показово, що навіть міністр фінансів США публічно обговорював перспективу Альберти в якості “природного партнера” Штатів та висловлювався про референдум щодо незалежності.
Історія ідей та сучасні настрої
Сепаратизм у Альберті — не новина для істориків. У різні десятиліття, від 1930-х до 1980-х, місцеві політики погрожували “розлученням” через розбіжності із федеральною владою. Сучасний виток ідеї співпав зі зниженням цін на нафту та невдоволенням політикою Оттави. Під гаслом “справедливість або розлучення” з’явилися Wexit Alberta, Maverick Party та Alberta Prosperity Project.
Останні роки APP стала центром кампанії за референдум про суверенітет, випустила “дорожню карту” дій і вимагає особливого статусу для провінції — або ж виходу зі складу Канади.
Підтримка — у цифрах та протестах
Попри гучність заяв, підтримка незалежності в Альберті залишається маргінальною. За даними опитувань, тверду згоду на вихід дають лише 15–16% мешканців, тоді як третина — потенційно готова голосувати “за”.
- 34% заявляють про схильність до відділення (квітень 2025)
- 28–30% розглядають незалежність як варіант (січень 2026)
- Понад 438 тисяч підписів під петицією за збереження єдності Канади
Водночас рух Alberta Forever Canada проводить власну кампанію проти сепаратизму, а APP прагне зібрати 177 тисяч підписів для винесення питання на референдум.
Трамп — союзник чи каталізатор?
Відкриті сигнали зі США стали своєрідним каталізатором: APP поспішає використати американський фактор у власних цілях. Показово, що високопосадовці не дають однозначних відповідей, а коментарі лунають упевнено.
“Ми почули чітке: США готові розглядати незалежну Альберту як партнера”, — передають у APP.
З іншого боку, участь Вашингтона виглядає радше спробою вплинути на Оттаву — наприклад, у питаннях енергетики та торгівлі.
Перешкоди на шляху до розриву
Ідея незалежності стикається з цілою низкою бар’єрів:
- Правові — Верховний суд і “Акт про ясність” вимагають складної конституційної процедури та погодження з іншими провінціями
- Позиція корінних народів — лідери індіанських племен вже попередили про судові позови у разі зміни статусу Альберти
- Економічні ризики — фінансова система провінції тісно пов’язана з Канадою, від’єднання несе ризик втрати ринків і капіталу
Навіть якщо APP зможе провести референдум, остаточне рішення залишиться за федеральною владою.
Голос української громади
Для численної української діаспори Альберти ідея розколу Канади — чужа й тривожна. Близько 10% жителів провінції мають українське походження. Для багатьох з них збереження єдності Канади важливе не менше, ніж підтримка історичної батьківщини.
Саме українці та інші меншини сьогодні активно виступають за федеративну цілісність, наголошуючи: сильна Канада — запорука стабільності для всіх.
Велика гра і її межі
Попри гучні заяви й політичні маневри, більшість експертів не вірять у реальний вихід Альберти зі складу Канади. Трамп, скоріш за все, використовує тему сепаратизму як додатковий важіль у переговорах із Оттавою, а APP — як спосіб мобілізувати прихильників і привернути увагу до своїх вимог.
Однак сам факт загравання президента США з сепаратистами — вже безпрецедентний прецедент для північноамериканської політики. Канада опинилася перед новим викликом: чи зможе держава зберегти єдність в умовах тиску з-за кордону і внутрішніх розбіжностей?
