Електроенергія в Києві знову стала розкішшю, і для багатьох ресторанів питання виживання залежить не від кількості відвідувачів, а від потужності генератора та запасів дизелю. Попри це, кафе і кав’ярні знаходять способи працювати, об’єднувати громаду й залишатися прибутковими навіть під загрозою темряви.
Починаючи з 9 січня, Київ живе в реальності перманентних аварійних відключень. Війна перетворила заклади харчування на енергетичних акробатів – постійні перебої з електропостачанням, зростання витрат на пальне та сезонне зниження відвідуваності. Деякі ресторани змушені зачинятися на години чи дні, а інколи й повністю призупиняти роботу.
Як адаптуються київські заклади, що стає для них найбільшим викликом і чому вони не поспішають підвищувати ціни на каву?
Енергетичний фронт: заклади на генераторах
Генератори з’явилися у кав’ярнях і ресторанах ще в жовтні 2022 року, коли почалися масові атаки на енергетичну інфраструктуру. Закупівлі були нерівномірними – якщо в Одесі готувалися раніше, то Київ забезпечували резервним живленням поступово. Керівник з маркетингу Domino’s Ukraine Андрій Бондарєв пояснює:
“Domino’s не тільки купує, а й орендує генератори: в піцеріях потрібно заживлювати швидкі печі великої потужності, «дирчиком» на два кіловати тут не обійтися”.
Для маленької кав’ярні на Подолі, як у власника “Хорив” Євгена Примачка, це окрема історія – окрім генератора, довелося встановлювати газовий котел та проводити оптоволоконний інтернет.
Робота на дизелі коштує дорожче. Керівниця ресторану Henri на Оболоні Ольга Клімович підраховує: зима обходиться на 50% дорожче, ніж звичайно. Тільки за грудень на пальне витратили 70 тисяч гривень, а у січні – ще більше, адже дизель дорожчає. Генератор доводиться вмикати майже на весь робочий день, а машина з пальним приїжджає щодня.
Кав’ярня “Хорив” майже повністю перейшла на генератор – 80-100% часу. Альтернативна електроенергія обійшлася власнику у 15-20 тисяч гривень на місяць плюс ще 5-7 тисяч на газ.
Фінансові виклики і нова логістика
Далеко не всі заклади можуть дозволити собі генератори. Мережа Domino’s змушена була тимчасово закрити три піцерії у Києві – це означає втрату 40% продажів із залу на цих локаціях. Замовлення і персонал перенаправляють до інших піцерій, але це створює проблеми з логістикою, особливо для кур’єрів.
“Постійне переміщення персоналу між піцеріями – це складні операційні процеси. Кур’єрам доводиться їздити далі і виконувати більший кілометраж, ніж якби вони працювали зі своєї точки”, – пояснює Бондарєв.
Окрім фінансового тягаря за пальне, заклади зіштовхуються із труднощами обслуговування обладнання. Генератори працюють майже без перерв, потребують техобслуговування вже кожні 150 годин, а черги в сервісах – до півтора місяця.
“Я намагаюся домовитися, щоб спеціаліст прийшов у неробочий час, поки що безуспішно. Шукаю альтернативні рішення – людину, яка може замінити фільтри і проконтролювати стан. За таких навантажень фільтри швидко забиваються”, – ділиться співвласник ресторану Henri Євгеній Щербак.
Дрібному бізнесу доводиться шукати вихід: ремонти через поштові служби, допомога сусідів або розділення витрат на пальне.
Пункти незламності та підтримка громади
Ресторани й кав’ярні швидко стали соціальними осередками для мешканців районів. Частина закладів зареєструвались як “пункти незламності” та почали активно допомагати сусідам – підключати ліфти, насоси для води, ділитися теплом.
Henri використовує генератор на 40% потужності й забезпечує надлишкову енергію сусідам:
“Заживимо їм ліфти і насоси для води”, – каже Клімович.
Власник “Хорив” згадує, як під час масових відключень у 2022 році запрошував сусідів грітися, заряджати телефони та просто бути разом. Так з’явилася нова спільнота – лояльна і згуртована.
“У нас маленький простір – усього 40 квадратних метрів, але в пікові моменти тут сиділи 30 людей з ноутбуками, подовжувачами, робочими дзвінками. Так сформувалася спільнота, довіра, лояльність”, – згадує Примачок.
Незважаючи на економічний тиск, власник “Хорив” принципово не підвищував ціни на каву, хоча замислюється над символічною оплатою за коворкінг.
Боротьба за стабільність та плани на майбутнє
Втрати для мереж Domino’s значні, прибуткової роботи наразі не вдається досягти. Компанія змушена скорочувати маркетингові витрати та постійно моделювати варіанти дій на випадок нових відключень. Але залишатися присутніми в усіх районах міста для них – справа принципу.
“Domino’s ми бачимо як певний оплот стабільності, навіть у таких умовах”, – підкреслює Бондарєв.
Для інших закладів зручне розташування в спальному районі допомагає утримувати відвідувачів навіть взимку – сюди приходять не лише по каву, а й зарядити телефони, погрітися, поспілкуватися. Henri працює допізна і не планує скорочувати час роботи.
“Заклади зараз виконують важливу соціальну функцію. Для людей це ритуал: випити улюблену каву, з’їсти булочку. Якщо заклад закривається навіть на місяць, люди знаходять альтернативу і можуть уже не повернутися”, – вважає Клімович.
Примачок готовий працювати цілодобово, якщо ситуація погіршиться, і впевнений: катастрофа настане лише тоді, коли на заправках закінчиться пальне.
Київські заклади харчування переживають не просто енергетичну кризу, а справжній тест на витривалість та згуртованість. Вони тримаються завдяки винахідливості, взаємній підтримці та незмінній довірі своїх гостей. До останнього – зі світлом, теплом і кавою.
