Велетенські масиви сонячних панелей здатні не лише виробляти чисту електроенергію, а й радикально змінювати локальний клімат, провокуючи опади у пустелях. Згідно з дослідженням TechRadar, комп’ютерне моделювання під керівництвом кліматолога Олівера Бранча з Університету Гогенгайма довело, що великі темні поверхні фотоелементів створюють необхідний температурний контраст із піском.
Дослідники змоделювали умови для ОАЕ, де сонячні станції з коефіцієнтом поглинання світла 95% розташовані неподалік Перської затоки. Виявилося, що панелі нагріваються значно сильніше за навколишній ґрунт, що запускає потужні висхідні потоки повітря. За наявності атмосферної вологи – наприклад, вологих вітрів із затоки – ці потоки стають основою для формування дощових хмар.
Для запуску такого метеорологічного ефекту необхідна площа станції від 15 км². Згідно з розрахунками вчених, об’єкт площею 20 км² може збільшити кількість опадів на майже 600 000 м³. Якщо подібні штучно спровоковані зливи відбуватимуться хоча б десять разів протягом літа, отриманої води вистачить для річного забезпечення понад 30 000 мешканців посушливого регіону.
Незважаючи на оптимістичні цифри, існують певні технічні нюанси: сучасні панелі зазвичай світліші за модельні зразки, оскільки розроблені для відбиття світла заради самоохолодження. Щоб підсилити ефект випаровування та утворення хмар, команда Бранча пропонує висаджувати між рядами конструкцій посухостійкі рослини. Окрім Еміратів, таку технологію потенційно можна реалізувати в Намібії чи на мексиканському півострові Нижня Каліфорнія.
“Деякі сонячні електростанції вже зараз сягають потрібного розміру. Можливо, це не наукова фантастика, і ми можемо створити такий ефект”, – зауважує Олівер Бранч, натякаючи на масштаби найбільших енергетичних об’єктів Китаю.
Такий підхід відкриває нові перспективи для перетворення пустель на придатні для життя території завдяки синергії високих технологій та природних процесів. Головною умовою успіху залишається правильне розташування станцій поблизу джерел вологого повітря та використання достатньо великих площ для маніпуляції атмосферними потоками.
