У п’ятницю, 29 серпня, Харків прийняв перший «Літературний ярмарок» – новий книжковий фестиваль, натхненний однойменним авангардним журналом 1928–1930 років, де друкувалися Майк Йогансен, Микола Хвильовий, Микола Куліш та Остап Вишня. До міста з’їхалися українські видавництва, автори, поети й митці, аби відкрити подію, що вже з перших годин відчулася як повернення великої культурної традиції.
Ініціатором фестивалю став письменник, поет, фронтмен гурту «Жадан і Собаки» та військовослужбовець Сергій Жадан. Локацією обрали ЄрмиловЦентр – знаковий артпростір, який на початку повномасштабного вторгнення став прихистком для харків’ян, а нині, попри постійні загрози, тримає високий культурний рівень і збирає масштабні виставки.
Відкриття припало на День вшанування пам’яті загиблих захисників і захисниць. Крізь середмістя пройшов автопробіг із прапорами різних військових частин, а перед входом до центру вишикувалася довга, життєствердна черга читачів. В атмосфері очікування відчувалася енергія Книжкового Арсеналу – тільки тепер у Харкові.
Після хвилини мовчання Сергій Жадан звернувся до відвідувачів із промовою і зачитав маніфест фестивалю.
«Те, що починається тут, не про втечу від війни. Це про силу тих, хто лишається, працює і не втрачає себе – а значить, не втрачає і нас усіх. Харкову давно бракувало великої культурної акції, і ми віримо, що цей ярмарок стане важливою подією для міста та країни».
Жадан провів паралель із первісним «Літературним ярмарком» сторічної давнини – останнім яскравим спалахом харківського романтизму, коли в місті вирували книжки, театр і кіно, попри тотальну зневагу до української культури. Натяк очевидний і для сьогодення – Харкову знову потрібно утримувати культурну планку.
Екскурсію фестивалем спеціально провів видавець Олександр Савчук. Біля його стенда на другому поверсі – справжній аншлаг. Видавець жартує і розігрує набори листівок серед тих, хто впізнає персонажів великої групової карикатури зі сторінок історичного «Літературного ярмарку». Поруч, як іронічний талісман, висить синя калоша – відсилання до легенди про «калошу Хвильового», яка нібито оберігала редакцію альманаху.
На стенді Савчука – план Харкова 1930 року і добірка унікальних видань: двотомник про Василя Кричевського, подарункове «З української старовини» з текстами Дмитра Яворницького та Миколи Самокиша, праці про Леся Курбаса, альбом художниці-шістдесятниці Любові Панченко, етнографічні дослідження та мемуари. За словами видавця, так хотілося передати дух старого ярмарку, з якого вийшло лише 12 номерів, але який задав тон цілій добі.
Другий поверх ЄрмиловЦентру оперізують стенди учасників – близько 16 видавництв із Харкова, Києва та Львова. Серед них «Наш Формат», «Vivat», «А-ба-ба-га-ла-ма-га», «Асса», «Видавництво Старого Лева», «Фоліо», «Meridian Czernowitz», «Фабула», «КСД», «Жорж», а також харківська друкарня «Unisoft». «Мрію, аби згодом це виросло у великий книжковий ярмарок, – каже Савчук. – Щоб Харків був не лише містом друкарень, а й майданчиком глобальних подій».
Окрема інтрига – чинна експозиція Бориса Михайлова. Видавці й читачі мають нагоду переглянути ключові роботи класика та зануритися в контекст Харківської школи фотографії, що добре перегукується з ідеєю фестивалю про безперервність міської культурної тяглості.
Під сценою для зустрічей та автограф-сесій – велетенське 25-метрове панно від дитячої студії Aza Nizi Maza. На полотні – дотепні і впізнавані персонажі українського книговидання, від класиків до сучасників. Тут і Сергій Жадан як організатор, і постаті минулого – Юрій Шевельов, Микола Хвильовий, і автори сьогодення – Андрій Кокотюха, Олександр Ірванець. Кожному персонажу діти присвятили короткий вірш.
Є на панно і карикатурний портрет самого Савчука – на гілці з яблуком «П’ятий Харків», відсиланням до однойменного фестивалю, який кілька років поспіль робив Літературний музей разом із Жаданом. «Це про наші зв’язки з інституціями, які нас підсилюють, і про міські історії, дослівно закарбовані в пам’яті», – усміхається видавець.
Поруч із постатями класиків – ще одна болюча нотка пам’яті: зображення харків’янки Ніки Кожушко, яка загинула 30 серпня минулого року від російського удару. У місті встановили меморіальну дошку на фасаді її школи, а на ярмарку запланована подія, присвячена Ніці. «Масштабність панно і точність відсилань надихають. Воно ніби вимагає, щоб наступні ярмарки стали ще більшими», – каже Савчук.
Простір фестивалю продуманий для прогулянок між стендами, неформального спілкування з авторами та раптових відкриттів. Лекції та дискусії винесені до сусідньої зали «Бункер». Першим там виступає сам Савчук – з розповіддю про Василя Кричевського, «батька» української книжкової графіки ХХ століття, який оформлював травневий номер «Літературного ярмарку» 1929 року. «Я читав десятки лекцій про нього по країні, але ще жодного разу – в Харкові. Настав час виправити це», – каже видавець.
За останні роки місто особливо гостро усвідомило свою роль у книгодрукуванні. У травні 2024-го російська ракета знищила типографію «Фактор Друк» і понад 50 тисяч книжок. Втім, друкарня вже відновлює потужності. «Попит на українознавчу літературу тільки виріс. Ми відкрили книгарню-кав’ярню, на що до 2022 року навіть не сподівалися. Видавці, книгарні, друкарні – усі, хто лишився на місці, працюють більше. І важливо, що молодь продовжує читати», – ділиться Савчук.
Програма «Літературного ярмарку» розрахована на три дні. Очікуються зустрічі з письменниками й письменницями, поетами та поетесами, розмови й дискусії. Однією з найочікуваніших подій стала розмова Сергія Жадана з польським репортером і документалістом Войцехом Тохманом. Журналіст зізнається, що приїхав до Харкова з Добропілля, де разом із командою волонтерів рятував тварин, і повернувся лише о третій ночі.
«Мене тішить, що такі заходи можливі в місті під час війни. Дякую Жадану і команді, а також Польському інституту в Києві. Харків – прекрасний. Я люблю це місто і маю тут друзів», – каже Тохман, роздаючи автографи.
Ближче до вечора людей більшає з кожною годиною. Попри звуки тривоги, харків’яни обирають книжки, спілкуються з авторами, слухають розмови, шукають рідкісні видання й нові імена. У центрі зали – стенд із переліком усіх учасників ярмарку, оформлений у стилістиці старого альманаху. Поруч стоїть «зелена кобила» – ще один жарт історичної редакції, який тепер знову ожив у просторі ЄрмиловЦентру.
Фестиваль триватиме до 31 серпня. Харків знову заявляє про себе як про столицю книговидання – місто, де не тільки друкують, а й осмислюють, говорять і слухають. І де книжкова традиція, навіть у найважчі часи, отримує нове звучання.
