Верховна Рада в липні запровадила експортне мито на сою та ріпак у розмірі 10%. Це рішення вже встигло стати скандальним через парламентські сутички, неоднозначні прогнози для фермерів і гарячі дискусії серед учасників ринку. Хто виграв, а хто програв від нових правил? Чи стане цей крок поштовхом для переробної галузі, чи болючим ударом для дрібних аграріїв?
Парламентський батл та новий податок
16 липня 2025 року нардепи проголосували за 10% експортне мито на сою та ріпак. Прийняття рішення супроводжувалося гострими дебатами, спробами “проштовхнути” правки через інші законопроєкти і навіть бійкою біля трибуни між Данилом Гетманцевим та Олексієм Гончаренком. Закон ще очікує на підпис президента, але ринок вже відчуває наслідки.
Основні зміни:
- 10% мито на експорт насіння сої, ріпаку та кользи для трейдерів, з поступовим зменшенням до 5% з 2030 року.
- Мита не застосовують до експорту безпосередньо виробниками чи агрокооперативами.
- Частина надходжень піде у новий Державний фонд підтримки агровиробників.
Як відреагував ринок: зниження цін і невизначеність
Одразу після новини про мита ціни на сою та ріпак у гривні впали на 5-10%. Фермери стали обережнішими: хтось зупинив продаж у надії на відновлення цін, хтось терміново продає, щоб уникнути втрат. Особливо боляче нові умови б’ють по дрібних і середніх виробниках, які не мають прямого доступу до зовнішніх ринків і працюють через трейдерів. Для багатьох це головне джерело доходу на старті маркетингового року.
Проблема не лише у втраті прибутку, а й у неможливості довгострокового планування. Трейдери, які працюють з мінімальною маржею, ризикують опинитися на межі збитків через додатковий податковий тягар.
Хто у виграші, а хто – у мінусі
- Переробники отримають дешевшу сировину та не платитимуть мито при експорті олії або шроту. За підрахунками експертів, їхня вигода може сягати понад 5 млрд грн.
- Фермери втратять найбільше – до 17 млрд грн за рахунок зниження цін та додаткового податкового навантаження.
- Держава очікує близько 11 млрд грн надходжень до бюджету, але чисті економічні втрати для країни оцінюють у сотні мільйонів гривень.
Чи повториться історія із соняшником?
Прихильники мита посилаються на досвід із соняшником: у 1999 році експортне мито стимулювало розвиток переробки та допомогло Україні стати світовим лідером з експорту соняшникової олії. Проте, разом із зростанням виробництва сформувалися олігополії серед переробників, а фермери втратили частину ринкової свободи й доходу.
Сьогодні у переробній галузі будують нові заводи, а потужності часто недозавантажені. Тож для великих компаній рішення Ради — шанс забезпечити себе сировиною на вигідних умовах. Для фермерів же — це ризик скорочення посівів, фінансових втрат і залежності від “диктату” кількох великих гравців.
Що далі?
Запровадження експортного мита вже стало тестом на стійкість для агросектора. Виграють ті, хто має власну переробку або змогу експортувати напряму. Дрібним і середнім господарствам доведеться пристосовуватися до нових реалій — і шукати варіанти захисту своїх інтересів у складній ринковій ситуації.
