– Мало хто, окрім нас і Наполеона, може сказати, що взяв Москву, – з усмішкою каже боєць із позивним “Аполлон”.
Але “Москва” у його словах – не столиця країни-агресора, а назва російського опорного пункту на важливій висоті біля села Вербове, що на Запоріжжі. Саме там українські Сили спеціальних операцій здійснили одну з найуспішніших операцій останнього року – під кодовою назвою “Говерла”.
На календарі – січень 2024-го. Попередній контрнаступ не досягнув гучно анонсованих результатів. Фронт стабілізувався, війна дедалі більше набирала позиційного характеру. Та на Запорізькому напрямку українським воїнам вдалося зробити те, що багатьом здавалося неможливим – захопити стратегічну висоту 140,1 метра над рівнем моря.
Операція “Говерла” розпочалася ще влітку 2023-го і тривала понад п’ять місяців. Після звільнення Роботиного Сили оборони отримали завдання закріпитися на висоті, що відкривала шлях до сіл Новопокровка і Вербове, а далі – на трасу Пологи – Токмак.
Поруч ворог облаштував два укріплені пункти – “Москву” і “Рязань”. Саме вони контролювали місцевість і не дозволяли українцям просунутися вперед.
Територія була складною – відкриті поля, зріджені лісосмуги, мінні пастки й замасковані фугаси. Але українські підрозділи все ж вирушили вперед.
У бойових діях брали участь підрозділи Сил спеціальних операцій, Нацгвардії, десантно-штурмові бригади, артилерія та спецпризначенці СБУ. Противник виставив елітні частини 7-ої десантно-штурмової дивізії – бої обіцяли бути запеклими.
Командир із позивним “Стетхем” пригадує, як спочатку сприймав план штурму скептично: “Всі вже два місяці говорили, що наступ буде саме тут, і я був упевнений, що це дезінформація. А потім бачу – ми справді йдемо вперед”.
Місцевість, засіяна мінами, унеможливлювала швидкі прориви. Тому наступали малими групами. Вони тренувалися на полігонах, відпрацьовували взаємодію “до інстинктів”, міняли склади і знову проходили сценарії штурму. Підготовка тривала безупинно.
Оператор із позивним “Рей” згадує: “Лісосмуги там були максимум по 80 метрів завширшки. Дуже велика ймовірність виявлення з дронів. Треба було діяти швидко і тихо”.
Побут на позиціях теж мав свої виклики. За словами “Продюсера”, миші стали справжнім лихом: “Вони залазили в ящики, їли продукти, гризли все. Доводилося розставляти липучки, отруту. Потім з’явилися щурі, а кіт на позиціях був як золото”.
Коли восени погода ще дозволяла активні дії, групи ССО повільно, але впевнено просувалися вперед. Кожен день успішного просування означав кількасот метрів виграної землі. Ворог бив по них усім, що мав – від мінометів до “Градів”.
Коли на позиції прилітав ворожий дрон, не завжди було ясно, свій він чи чужий. Один із командирів, “Тенгу”, отримав поранення саме так – чекаючи підтвердження по рації, він не встиг ухилитися від скиду. Після лікування повернувся до служби, хоча частково втратив чутливість руки.
Згодом операція увійшла у вирішальну фазу. Українські підрозділи змогли перерізати логістику противника, знищували техніку і підкріплення завдяки синхронній роботі БПЛА, мінометів і гранатометів. Поля довкола “Москви” швидко вкрилися обгорілими остовами ворожих машин.
Та росіяни не здавалися. Їх треба було вибивати штурмом.
Середина січня 2024 року. Три доби артилерія безупинно накривала “Москву” і “Рязань”. Коли фронт завмер у густому тумані, спецпризначенці вирішили діяти.
– Ми дочекалися паршивої погоди, щоб зменшити ризики від дронів, і пішли в атаку, – розповідає Аполлон. – Прорвалися просто по відкритому полю, на морально-вольових. А потім – ближній бій у траншеях, тільки гранати й автомати. Росіяни навіть не одразу зрозуміли, що ми вже поруч.
Після короткого, але запеклого бою опорний пункт “Москва” упав. Попереду залишалася “Рязань”, яку взяли вже наступного дня. Вижив лише один із десяти російських бійців, двох захопили в полон.
Через п’ять місяців запеклих боїв операцію “Говерла” було завершено. Українські спецпризначенці виконали завдання – взяли стратегічну висоту.
– Ця операція для нас особлива, – підсумовує Стетхем. – Бо вона була конкретною. Ми мали чітку мету – взяти висоту. І ми її взяли. Це приклад, коли кожен знав свою роль, довіряв побратимам і діяв як частина одного організму. Саме тому ми перемогли.
Згодом, уже восени 2025 року, за даними DeepState, ворог знову повернув контроль над цією ділянкою. Але історія про те, як українські воїни підкорили “Говерлу”, залишиться однією з найяскравіших сторінок сучасної війни.
