Прем’єр-міністр Бельгії Барт де Вевер різко розкритикував європейську схему використання заморожених російських активів для фінансування України. Він попереджає: поспішні рішення можуть коштувати ЄС репутаційних втрат і створити нові фінансові ризики.
Лист бельгійського очільника до президентки Єврокомісії став сигналом розбіжностей усередині ЄС. Де Вевер наголошує, що його країна ризикує більше за інших, адже саме в Брюсселі, в Euroclear, зберігається основна частина російських активів.
Прем’єр пояснює: сам принцип перерозподілу коштів здається йому хибним, а наслідки такого рішення – недооціненими. За його словами, позиція партнерів у ЄС свідчить про “повне нерозуміння” правових і фінансових загроз, тоді як Бельгія фактично опиняється на лінії вогню.
“Було б несправедливо і нечесно очікувати, що, хоча переваги такої схеми будуть для всіх, витрати і ризики понесе Бельгія”.
У документі до фон дер Ляєн де Вевер наголошує: поки Комісія не представила навіть чернетки юридичного тексту, але вже пропонує механізм, який може вдарити по авторитету Euroclear. А репутаційні втрати для бельгійського депозитарію, який зберігає активи з усього світу, можуть вийти далеко за межі українського питання.
За оцінками прем’єра, інвестори здатні відреагувати на план продажем облігацій ЄС або виведенням коштів з Euroclear. Такі рухи, попереджає він, створюють додатковий тиск на європейські фінансові інституції і навіть на стабільність євро.
Свої застереження він формулює чітко. Якщо ЄС хоче рухатися вперед із використанням російських коштів, то повинен гарантувати Бельгії спільне фінансове страхування на випадок скасування санкцій або судових позовів. Та не лише ЄС – аналогічні зобов’язання, на думку де Вевера, мають узяти на себе й інші західні держави, які зберігають російські активи.
- ЄС має колективно покрити можливі втрати Euroclear у разі зміни санкційного режиму;
- країни повинні розділити ризики юридичних оскаржень;
- інші західні держави з російськими активами мають погодитися на подібні механізми.
Прем’єр пропонує альтернативу. Замість запуску неперевіреної схеми Брюссель може звернутися до невитрачених коштів чинного бюджетного циклу ЄС. Такий крок, на його думку, дозволив би уникнути нових потрясінь і водночас забезпечити Києву фінансову підтримку.
Окремо де Вевер торкається політичного виміру питання. Він застерігає, що надто швидка реалізація плану може вплинути на майбутні переговори про мир між Україною і Росією.
“Поспішне впровадження запропонованої схеми репараційних позик матиме побічний ефект: ми, як ЄС, фактично перешкоджатимемо досягненню остаточної мирної угоди”.
Позиція бельгійського керівника зводиться до дилеми: або ЄС зберігає російські активи замороженими до завершення війни і використовує їх для відбудови, або залучає їх зараз для підтримки українських військових зусиль. Поєднати ці два сценарії, на його думку, неможливо.
Тим часом Єврокомісія продовжує роботу над проєктом репараційної позики Україні на 2026-27 роки. Однак саме бельгійські сумніви поки гальмують загальний план, і країни ЄС уже обговорюють “план Б”, щоб уникнути фінансового вакууму для Києва на початку наступного року.
Європа входить у фінальний етап дискусій, де кожне слово й цифра можуть вплинути на баланс цілої фінансової архітектури. У центрі цієї гри опинилася Бельгія, яка вимагає чесного розподілу ризиків перед тим, як ЄС зробить один з найважливіших кроків у своїй сучасній історії.
