Українська дослідниця історії визвольного руху Леся Бондарук звинуватила письменника Петра Воробея у плагіаті та використанні її матеріалів без посилань у книзі “Останній бандерівець”, що була видана за кошти державної програми поповнення бібліотек Українського інституту книги (УІК).
Про це Бондарук повідомила на своїй сторінці у Facebook, зазначивши, що видання є “антиісторичним” і поєднує факти та вигадки без належного наукового підґрунтя.
“У Святому письмі сказано, що добрими намірами вимощена дорога в пекло. І це правда. Витвір Воробея – абсолютно антиісторичний. Змішавши правду з неправдою, він спотворив історію і використав чужі дослідження без дозволу. А правда, змішана з брехнею, перестає бути переконливою”, – наголосила дослідниця.
За словами Бондарук, письменник опирався на її статтю 2019 року та на розділ книги “Проєкт ‘Україна’. Волинь 1939–1946. Окупована, але не скорена”, написаної спільно з Богданом Зеком і Тетяною Яцечко-Блаженко, але в романі не вказав цих джерел.
Особливо дослідницю обурило, що Воробей використав її роботу про Колківську республіку – у своєму романі він, за її словами, послався лише на одну справу, тоді як у державному архіві Волинської області є десятки таких. “Є протоптана мною доріжка, якою він скористався у творчості з елементами плагіату”, – додала історикиня.
Бондарук також наголосила на незаконному використанні фотоілюстрацій. Йдеться про фотографію Галини Рейкіної, що належить їй, а також карту Колківської республіки, створену у 2010 році для путівника “Маршрути поколінь”. Автор карти, який мешкає у Луцьку, за словами Бондарук, не давав дозволу на її використання. Крім того, у книзі використано листи Івана Гончарука, опубліковані нею раніше, без зазначення авторства.
Дослідниця звернула увагу і на низку фактичних помилок у книзі. Зокрема, за її словами, автор довільно змінює імена та біографії реальних людей, змішує документальні дані з вигаданими фактами, використовуючи навіть фальшиві документи.
“Багато героїв роману мають живих родичів, і їх може образити спотворення історії їхніх сімей. Родина Івана Гончарука, наприклад, обурена тим, що реальні факти з його життя перемішані з вигадками, а у книзі навіть використано фото зі слідчої справи. Це блюзнірство”, – написала Бондарук.
Також вона розкритикувала анотацію книги, де Івана Гончарука названо “останнім бандерівцем”. Науковиця підкреслила, що він був “останнім засудженим до розстрілу бандерівцем”, тоді як багато учасників визвольної боротьби досі живі. Іншою помилкою вона назвала подання його дитячого прізвиська “Джанко” як повстанського псевдо, хоча справжнім псевдо Гончарука в УПА було “Лісовий”.
Бондарук також зауважила, що автор неправильно вказав дати існування Колківської республіки та використовує невірне сполучення “ОУН-УПА”.
Книга “Останній бандерівець” вийшла накладом у 1500 примірників коштом Українського інституту книги. Її планували розповсюдити серед бібліотек країни.
На звинувачення Бондарук відреагувала директорка УІК Олександра Коваль. Вона зазначила, що у випадку доведеного плагіату Інститут не фінансуватиме це видання і воно не потрапить до бібліотек. Коваль також попросила дослідницю надіслати офіційний опис ситуації на електронну пошту та пообіцяла провести перевірку.
“Ми обов’язково розберемося з цим питанням. Якщо плагіат підтвердиться, видання буде вилучене з програми підтримки”, – заявила директорка. Вона додала, що офіційну позицію Інститут опублікує найближчим часом, утім наразі такої заяви ще немає.
Петро Воробей – український журналіст і письменник, автор історичної трилогії “Заграва” та роману “Гонитва”. У 2013 році він став лауреатом премії імені Якова Гальчевського “За подвижництво у державотворенні” в номінації “За літературну діяльність”.
