Євросоюз зробив крок до підписання найбільшої торговельної угоди у своїй історії – і водночас відкрив новий фронт політичної напруги всередині блоку. 9 січня в Брюсселі посли держав-членів ЄС погодили проєкт рішення, яке уповноважує президентку Єврокомісії Урсулу фон дер Ляйєн підписати угоду з південноамериканським блоком МЕРКОСУР.
Підписання заплановане на 17 січня в Асунсьйоні, столиці Парагваю. Але навіть після церемонії історія далека від фіналу: протести фермерів можуть надовго заблокувати рух угоди у Брюсселі та столицях ключових країн ЄС, а у Франції тема здатна спричинити урядову кризу аж до дострокових парламентських виборів.
Паралельно угода стає фактором, який прямо впливатиме на Україну – і під час руху до членства в ЄС, і вже після вступу.
Чверть століття переговорів і баланс інтересів
МЕРКОСУР як об’єднання з’явився 26 березня 1991 року, коли в Асунсьйоні Бразилія, Аргентина, Уругвай і Парагвай підписали угоду про Південний спільний ринок. Згодом до участі запросили Венесуелу (вступ у 2013 році, членство призупинили у 2017 році) та Болівію (2024 рік).
Сукупний масштаб блоку вимірюється не лише географією. За даними МВФ, станом на кінець 2024 року сумарний ВВП країн МЕРКОСУР сягав 2,6 трлн доларів США, а населення – 270 млн. Засновники колись прагнули повторити європейський шлях і побудувати повноцінний внутрішній ринок, але суперечності між учасниками та політичні й економічні потрясіння не дали реалізувати ці амбіції.
У результаті МЕРКОСУР сьогодні радше нагадує поглиблену зону вільної торгівлі, ніж митний союз: із винятками зі спільного митного тарифу, механізмами захисту національних індустрій та власними економічними політиками кожної країни.
На цьому тлі торгівля з ЄС виглядає значною і відносно збалансованою. Річний товарообіг між ЄС та МЕРКОСУР становить 111 млрд євро. У 2024 році Євросоюз експортував до МЕРКОСУР товарів на 53 млрд євро, тоді як імпорт із МЕРКОСУР до ЄС становив 57 млрд євро, тобто сальдо було незначно на користь латиноамериканського блоку.
Структура обміну теж показова. За даними Європейської комісії, в експорті МЕРКОСУР-4 до ЄС домінує переважно необроблена сільськогосподарська продукція, яка є важливим ресурсом для європейської агропереробної та харчової індустрії.
- Частка агропродукції в експорті МЕРКОСУР до ЄС – 42,7%.
- Олійні та білкові культури – 43% у межах цієї групи.
- Кава, чай, какао та прянощі – 15%.
- Фрукти й горіхи – 8%.
- Яловичина та телятина – 6%.
Сировинні товари також займають важливу частку, тоді як промислова продукція з боку МЕРКОСУР є відносно незначною. Натомість ЄС постачає переважно товари з високою доданою вартістю – машини й обладнання (26,7%), фармацевтичну продукцію (11,8%), транспортні засоби та літаки (11,7%), які разом формують близько половини вартості європейського експорту до МЕРКОСУР.
Переговори між Європейськими співтовариствами та МЕРКОСУР стартували у 1999 році й з того часу угода неодноразово переписувалася, віддзеркалюючи трансформації обох сторін, передусім ЄС. Від класичної угоди про вільну торгівлю товарами проєкт розрісся до пакета норм про лібералізацію послуг і створення компаній, посилення захисту інтелектуальної власності, а також співпрацю щодо санітарних і фітосанітарних вимог для агропродукції.
Політичний опір був двостороннім. З одного боку – традиційна для південноамериканських економік логіка імпортозаміщення та захист індустрій високими ввізними митами. З іншого – небажання європейських агровиробників відкривати ринок для агропродукції, яка є ключовою статтею експорту МЕРКОСУР.
Для ЄС непублічним драйвером переговорів довго залишався автопром, передусім німецький. Ринок МЕРКОСУР оцінюють у близько 3 млн автомобілів щороку, а ввізні мита на авто там сягають 35%. Угода має передбачити поступове, протягом 15 років, зниження цих тарифів, зокрема і для електромобілів, відкриваючи можливість укріплення позицій європейських виробників.
У 2023 році частка ЄС-27 в імпорті автомобілів на ринку МЕРКОСУР була найбільшою – 29,4%, майже поруч ішов китайський автопром – 28,4%, тоді як американський автоекспорт становив 6,4%.
Зі свого боку виробники агропродукції МЕРКОСУР – яловичини, курятини, тростинного цукру – прагнули прорватися на захищений тарифами агрохарчовий ринок ЄС. Масштаби виробництва в регіоні вражають: країни МЕРКОСУР випускають 13,8 млн тонн яловичини на рік, з яких 9,8 млн тонн припадає на Бразилію. Для порівняння, виробництво яловичини у США оцінюють орієнтовно трохи більш як у 12 млн тонн на рік.
Втім доступ до ринку ЄС залишився обмеженим квотами. Для яловичини ЄС погоджувався максимум на 99 тисяч тонн на рік, що становить близько 0,7% від усього виробництва яловичини в МЕРКОСУР. Для курятини квота – 180 тисяч тонн, тобто орієнтовно 1,4% від загального споживання курятини в ЄС. Для цукру – також 180 тисяч тонн на рік, що близько до 1,2% від сукупного споживання цукру в Євросоюзі.
Через ці розбіжності переговори не раз виходили на фінішну пряму, а потім знову відкотилися назад. У червні 2019 року сторони політично погодили ключовий торговельний сегмент, але далі втрутилися нові реалії.
Прихід до влади в Бразилії президента Жаїра Болсонару з акцентом на екстенсивний розвиток агросектора за рахунок амазонських джунглів збігся з проголошенням Європейського зеленого курсу. Угоду поставили на паузу, а в ЄС сформувалася ситуативна коаліція природоохоронних організацій та фермерів, яка почала вимагати або відмови, або суттєвої “екологізації” домовленостей.
Їхня позиція зводилася до кількох простих тез.
- Вільна агроторгівля з МЕРКОСУР, на їхню думку, стимулює знищення амазонської сельви.
- Конкуренція вважалася несправедливою для європейських фермерів, бо вони працюють за суворішими екологічними стандартами.
Лише у 2024 році цей бар’єр вдалося обійти, доповнивши торговельний сегмент положеннями про екологію та сталий розвиток. Зокрема, порушення Паризької кліматичної угоди може стати підставою для торговельних обмежень у відповідь, аж до призупинення тарифних преференцій, а також впроваджуються норми щодо обмеження дефорестації.
Новий проміжний фініш зафіксували 6 грудня 2024 року в Монтевідео, коли Урсула фон дер Ляйєн і лідери країн МЕРКОСУР парафували текст угоди.
Фактор Трампа і “морквини” для фермерів
Додаткового прискорення процес набув після повернення до влади президента США Дональда Трампа. Європейці, зіткнувшись із загрозою тарифної війни з Вашингтоном та наслідками нерівноправної торговельної домовленості в Тернбері, отримали стимул шукати альтернативні ринки. Країни МЕРКОСУР теж відчули потребу в нових опорах – з огляду на тиск США на адміністрацію президента Лули да Сільви, зокрема з вимогою звільнення з в’язниці Болсонару, обвинуваченого у спробі путчу, а також через посилення економічної присутності Китаю в регіоні.
У бізнес-середовищі Бразилії та Аргентини паралельно зміцніло розуміння необхідності поступово відкривати ринки й залучати іноземні інвестиції у малоконкурентні автомобільну та фармацевтичну галузі – як інструмент інновацій і зростання, на відміну від простого утримання високих тарифних бар’єрів.
Цей збіг інтересів перетворився на важіль, який підштовхнув угоду вперед, навіть попри традиційно жорсткий спротив агролобі ЄС. У вересні 2025 року Єврокомісія запропонувала пакет захисних заходів для чутливих агротоварів – яловичини, курятини, цукру, біоетанолу. Ідея полягала в тому, що Комісія могла б упродовж 21 дня призупиняти дію преференційних умов імпорту, якщо імпорт за рік зростає на 10% і одночасно ціни падають на 10% порівняно з попереднім роком. Пізніше в дискусіях у Європарламенті та серед держав-членів ці порогові значення запропонували знизити до 8%.
Окремо Єврокомісія посилила переговорну позицію фінансовими обіцянками: додаткові кошти на резервний кризовий фонд для фермерів у діапазоні від 450 млн до 6,3 млрд євро до 2028 року, а також прискорене фінансування агропрограм у наступному багаторічному бюджеті ЄС – 43 млрд євро, починаючи з 2028 року.
Саме ці аргументи, як випливає з перебігу рішень, допомогли сформувати необхідну більшість та ізолювати табір противників угоди, куди віднесли Францію, Польщу, Австрію, Ірландію та Угорщину. Не зупинив процес і протест у Брюсселі 18 грудня, коли понад 10 тисяч фермерів на тракторах і комбайнах зайняли центральні вулиці міста, виступаючи проти “змови МЕРКОСУР”.
Суттєву роль зіграла і прем’єрка Італії Джорджа Мелоні, яка у вирішальний момент погодилася віддати голос своєї країни на користь угоди.
Україна в тіні великої угоди
Для України історія ЄС – МЕРКОСУР не є далеким геополітичним сюжетом. Останні два роки вона впливала на діалог Києва та Брюсселя щодо умов доступу українського агроекспорту до ринку ЄС.
Напруга зросла після завершення у червні 2025 року дії односторонніх торговельних преференцій ЄС для України та старту складних переговорів про оновлення тарифних квот на імпорт української агропродукції в межах Угоди про асоціацію – тих, що діяли до повномасштабного вторгнення.
У кампанії проти будь-якої подальшої лібералізації агроімпорту провідна європейська асоціація фермерів COPA COGECA опиралася на формулу, яку часто повторювали як очевидну, хоча і називали фактологічно сумнівною.
“Європейських фермерів погубить кумулятивний ефект лібералізації торгівлі і з МЕРКОСУР, і з Україною.”
При цьому, як зазначалося, ігнорувалися дані торговельної статистики Європейської комісії. Згідно з ними, у 2023 році, який був піком лібералізації імпорту агропродукції з України в рамках преференцій, імпорт курятини до ЄС з МЕРКОСУР становив 290 тисяч тонн, а з України – 231 тисячу тонн. Разом це було менше ніж 4% від загального споживання курятини в ЄС, тоді як сам Євросоюз був і залишається чистим експортером курятини на рівні 2,2 млн тонн у світі.
Ще один наслідок дебатів навколо МЕРКОСУР – поширення в ЄС так званої доктрини “дзеркальних заходів” в агроторгівлі. Її логіка проста: доступ для агропродукції з третіх країн має відкриватися тоді, коли виробники дотримуються стандартів, ідентичних європейським – від використання засобів захисту рослин до екологічних обмежень.
Водночас у матеріалі наголошувалося: наукова обґрунтованість такого підходу неочевидна, оскільки агрономічні практики не можуть механічно дублюватися в інших кліматичних і природних умовах. Окремо зазначалося й про правовий аспект – дискримінація між імпортними та вітчизняними товарами за відмінними виробничими стандартами розцінюється як грубе порушення норм СОТ.
Попри це, аргументація “дзеркальних заходів”, відпрацьована у суперечках навколо МЕРКОСУР, зрештою відобразилася й у домовленостях Україна – ЄС: Київ погодився на прискорену імплементацію низки норм ЄС щодо використання засобів захисту рослин і здоров’я тварин як умову продовження дії оновлених тарифних квот на імпорт агропродукції.
17 січня в Асунсьйоні має відбутися урочисте підписання торговельного сегмента угоди ЄС – МЕРКОСУР. Для Урсули фон дер Ляйєн це стане моментом особистого політичного тріумфу і водночас зміцнить позиції Єврокомісії у процесі ратифікації, який обіцяє бути непростим.
Однак навіть після ратифікації, як прогнозується, ставити крапку ще зарано – зокрема через Україну. У разі швидкого вступу нашої держави до ЄС Брюссель і країни МЕРКОСУР будуть змушені переглядати угоду, враховуючи появу нового члена Союзу, який суттєво змінить баланс виробництва і попиту на європейському агрохарчовому ринку.
І тоді постане нове питання, відповідь на яке поки лишається відкритою: до якого табору – прихильників чи опонентів вільної торгівлі з МЕРКОСУР – приєднається Україна. Але це вже буде інша історія.
