Нові наукові дані свідчать, що люди з психічними розладами нерідко обирають собі партнерів із такими ж діагнозами або схожими проблемами зі здоров’ям. Це явище простежується у різних країнах, культурах і поколіннях, незалежно від рівня розвитку психіатричної допомоги.
Результати масштабного дослідження, опублікованого у журналі Nature Human Behaviour, показали, що закономірність поширена не лише у Скандинавії, де її раніше фіксували, а й у країнах Азії. Вчені проаналізували дані про понад 14,8 мільйона людей із Тайваню, Данії та Швеції, розділивши їх за десятиліттями народження — від 1930-х до 1990-х років.
Особливу увагу науковці приділили дев’ятьом психічним розладам, серед яких:
- шизофренія;
- біполярний розлад;
- депресія;
- тривожність;
- синдром дефіциту уваги та гіперактивності;
- аутизм;
- обсесивно-компульсивний розлад (ОКР);
- розлад, пов’язаний із вживанням психоактивних речовин;
- нервова анорексія.
З’ясувалося, що ймовірність появи одного й того ж психічного діагнозу у обох партнерів зростає з кожним новим поколінням. Найвиразніше це стосується розладів, пов’язаних із залежністю від психоактивних речовин. Якщо серед пар, народжених у 1930-х, це траплялося рідше, то серед тих, хто з’явився у 1990-х, ризик значно вищий.
Співавтор дослідження Чун Чіє Фан, фахівець із демографії та генетики з Інституту досліджень мозку Laureate (США), наголосив: «Ми бачимо цю закономірність у різних країнах та культурах. Навіть радикальні зміни у системі психіатричної допомоги за останні 50 років не вплинули на цю тенденцію».
Цікаво, що ОКР, біполярний розлад і нервова анорексія показали відмінні результати у різних країнах. Наприклад, на Тайвані пари частіше мали спільний діагноз ОКР, ніж у Скандинавії. Дослідники також підкреслили, що діти, обоє батьків яких мають однаковий розлад, мають удвічі вищий ризик його розвитку.
Причини цього явища ще вивчають, але вчені висувають кілька гіпотез. По-перше, людей може приваблювати схожість і взаємне розуміння. По-друге, спільне середовище життя сприяє наближенню станів партнерів (конвергенція). По-третє, упередження суспільства щодо психічних хвороб звужують коло потенційних партнерів.
Психіатричний генетик Джен Фуллертон із Університету Нового Південного Вельсу (Австралія) додає, що стрес у стосунках може стати поштовхом до розвитку психічного розладу у партнера, який раніше не мав діагнозу. Крім того, генетичний фактор і схильність обирати схожих партнерів збільшує ризик передачі цих проблем наступним поколінням.
