Кінець першого місяця 2026 року став для України періодом найгострішого випробування за весь час великої війни. Січень запам’ятається суворою зимою та руйнівними ударами ворога, які разом створили умови справжньої гуманітарної кризи.
Цього разу стихія та агресор діяли спільно. Поки російська пропаганда знову згадувала легенду про “генерала Мороза”, аномальні морози не дали Москві жодних переваг на фронті, зате перетворили удари по тилу на катастрофу для мільйонів українців.
Історичний досвід свідчить: обставини можуть змінити хід війни не меншою мірою, ніж зброя чи стратегія. Доля нерідко втручається у битви, стаючи на бік одних і відвертаючись від інших.
Військовий фарт – не вигадка і не міф, а цілком реальний учасник багатьох воєн. Британський історик Пол Джонсон колись наголошував:
“Історику неприємно визнавати це, але фарт – дуже важливий фактор”.
- 1274-й та 1281-й роки: японський “камікадзе” знищує монгольський флот.
- 1415-й: дощ топить французьку кавалерію при Азенкурі.
- 1588-й: шторм руйнує іспанську армаду біля Шотландії.
- 1761-й: смерть імператриці Єлизавети рятує Пруссію.
- 1815-й: несподівана хвороба обмежує Наполеона під Ватерлоо.
- 1942-й: атака на Мідвеїй – точка перелому на Тихому океані завдяки випадку.
Війну ведуть люди. Але навіть найкращі командири часом залежать від невидимого союзника – удачі. Та, коли вона йде, залишає після себе розгубленість і кризу.
За роки протистояння російській агресії українці звикли до несподіваного везіння. В екстремальних обставинах президент Володимир Зеленський здобув репутацію щасливця навіть у своїх опонентів. Політолог Андрій Золотарьов ще навесні 2020 року казав:
“Перший рік президентства показав, що Зеленський – фартовий хлопець”.
Йому вторив депутат Сергій Рахманін у 2021-му:
“Плюс у тому, що він фартовий. Йому реально щастить”.
Схожу думку восени 2022 року озвучив і блогер, і військовий Дмитро Вовнянко:
“От треба визнати. Зеленський, як то кажуть, фартовий. Він неймовірно везучий”.
Три відносно теплі зими посилили цю віру в українське суспільство. Здавалося, удача компенсує нестачу ресурсів, стратегічних резервів чи політичного досвіду. З кожним разом очікування дива ставало дедалі сильнішим, формуючи переконання: генерал Фарт – з нами, і йому під силу неможливе.
Фарт дозволяє імпровізувати і не будувати планів на роки вперед. Тактика “вигравати час і чекати чорного лебедя” поступово витіснила жорсткий розрахунок.
Вірити у краще завжди легше, ніж готуватися до гіршого. Коли три зими поспіль щастить, спокуса сприймати це як норму охоплює не лише пересічних громадян, а й керівництво держави. Чи варто витрачати сили й гроші на готування до кризи, якщо фарт знову підстрахує?
Саме цей підхід цієї зими обернувся ударом у спину. Україна зіткнулася з обставинами, до яких не була готова. Генерал Фарт, на якого так довго покладалися, виявився тимчасовим союзником, здатним у будь-яку мить стати ворогом.
Зима 2026 року нагадала: у війні сліпа удача може підтримати, але й обеззброїти. Випробування, що випали на долю країни, змусили багатьох переосмислити залежність від фарту. Перемога у таких умовах стає ціннішою, бо здобута не випадком, а витримкою і готовністю діяти у найскладніших ситуаціях.
Вижити без подарунків долі – урок, який Україна вивчила цієї зими. І саме цей досвід, а не випадкове везіння, може стати надійним фундаментом для майбутніх перемог.
