Кіно, яке розбурхує. У Північній Кореї на державному телебаченні вперше з’явилася стрічка з еротичною сценою і неочікуваною жорстокістю. Пропаганда в КНДР набуває нових форм, заграючи із західними стилями, але не зраджуючи своїм догмам.
Цей фільм, знятий на державній студії, змусив експертів здивуватися: у тоталітарній країні наважилися вийти за межі звичного “ідеологічного кіно”. Глядач отримує не тільки традиційну риторику, а й враження від динамічного екшену з “голлівудським” розмахом.
Стрічка “Дні й ночі протистояння” – це не просто фільм, а сигнал для молоді: дивіться, ми теж можемо робити ефектне кіно. Тут є все — від бійки на даху потяга і гонитви автомобілями до яскравих вибухів. І, що незвично для КНДР, — сцена з відвертим натяком на секс.
Оглядачі відзначають: цей фільм – частина нової стратегії влади. “У стрічці використано голлівудський стиль оповіді та відвертий контент у межах пропагандистської кампанії, спрямованої на зацікавлення молоді”, – зазначає південнокорейсько-американське медіа.
Головний антагоніст тут — не тільки ворог режиму, а й носій релігійних символів: із хрестами, Біблією, “забороненими” для Півночі словами. Він жорстокий, не вагається позбавити людину життя — задушити пакетом чи втопити у річці.
Події розгортаються у 1990-х, після смерті Кім Ір Сена. У центрі — прокурор Кім Сон Дже, який розслідує загадкове вбивство. Але все перевертається: прокурор виявляється сам убивцею і живе під чужим іменем. Його справжнє ім’я — Рі Те Іль. Він — син чоловіка, що ще у першому фільмі намагався вбити засновника КНДР.
Син іде слідами батька: планує замах на Кім Чен Іра, мріючи підірвати поїзд, зраджує власну дружину. Але план провалюється, і злочинець тікає за кордон.
Фінал несподіваний: сучасна сцена, в якій нащадок Рі повертається в Пхеньян у 2024 році і бере участь у відкритті нової вулиці Чонві — ще один символічний жест для молоді.
“Головний посил цих фільмів узгоджується з усталеною пропагандою режиму про те, що політична нелояльність є спадковою хворобою, а боротьба з ворогами ніколи не завершується”, — наголошує журналістка Син-Йон Чон.
Кінематограф у КНДР стрімко змінюється зовні, але не по суті. Візуальна динаміка, натяки на відвертість, екшен-сцени — усе це націлено на молодь, яка знає, як виглядає справжнє західне кіно. Проте за новими формами ховається звичний зміст: вороги завжди поруч, а відданість державі понад усе.
- Фільм з’явився в кінотеатрах у 2023 році.
- Три нагороди на “Пхеньянському міжнародному кінофестивалі”.
- Перший показ на телебаченні — нещодавно.
- Продюсер — Корейська кіностудія 25 квітня.
Нова хвиля пропаганди в Північній Кореї — це не просто зміна картинки. Це спроба знайти підхід до покоління, яке дедалі частіше заглядає у світ зовнішніх медіа, але залишається під владою сталих ідеологічних схем.
Доки у Пхеньяні створюють такі стрічки, КНДР не забуває про інше: постачання зброї для Росії, відправку робітників на війну і навіть “перевиховання” дітей з окупованих українських територій у власних таборах. Кіно і реальність тут завжди йдуть поруч, зливаючись у ще більш тривожну пропагандистську симфонію.
