«Школа – це вайб, це моя стихія», – повторює харків’янин Руслан Шаламов. Усміхнений і дотепний, він говорить про вчителювання так захопливо, що дрімати на задній парті просто неможливо. 56-річний педагог біології та екології з наукового ліцею «Обдарованість» здобув перемогу в Global Teacher Prize Ukraine 2025 і відомий авторськими програмами для Нової української школи.
Його шлях у професію був несподіваним. Випускник кафедри біохімії Харківського університету, він починав у науці – працював у лабораторії імунології, але буремні 90-ті змусили шукати підробіток. Запрошення шкільного директора дало старт кар’єрі, яку Шаламов називає «своїм місцем сили». Уже на восьмому році роботи він став наймолодшим «Заслуженим учителем України», підготувавши призера міжнародної олімпіади з біології.
Сьогодні Руслан Шаламов поєднує кілька ролей – вчителя, розробника стандартів НУШ і укладача сучасних навчальних матеріалів. Він – один зі співавторів оновлених концепцій природничої галузі та керує перевіркою робіт українських учнів у PISA. Пише підручники, посібники, зошити, консультує освітні проєкти, але визнає: «Школа – це моя стихія».
У ліцеї «Обдарованість» Шаламов ініціював набір з 7 класу, аби послідовно формувати сильні природничі компетентності. Його клас має унікальний профіль – поглиблена математика плюс біологія. Разом із випускником ліцею і доктором математики Романом Вікторовичем, якого учні жартома називають «РВ-молодший» (сам Шаламов – «РВ-старший»), вони будують навчальну спільноту, де «спорт високих досягнень» поєднується з живим інтересом до науки.
Формула уроку від Шаламова проста – максимум дії, мінімум «диктанту з підручника». Діти ріжуть, клеять, спостерігають, моделюють, працюють з реальними об’єктами. «Уроки природничих мають відрізнятися сильніше, ніж математика від фізкультури. Якщо учні просто сидять, а вчитель говорить – щось пішло не так», – пояснює він.
«Мій урок – це моя кухня: що хочу, те і роблю. Якість учителя міряється не видовищем на уроці, а тим, де опиняються випускники – наскільки вони успішні й щасливі».
Його принцип – від дитини, а не від «зубріння». Педагог переконаний: база потрібна, але головне – мислення і розуміння механізмів. Саме тому він критично ставиться до «словникових» підручників і ГДЗ. У своїх посібниках пропонує навчальні тексти з історією, метафорами та задачами на застосування знань. «Текст має відповідати на два питання: чому сьогодні ми так думаємо і як це зробить мене кращим завтра», – говорить він.
Шаламов розробляє інтегровані курси природничих наук для непрофільних старших класів у всеукраїнському проєкті «Зміст» під егідою FCA. Там замість чотирьох предметів по годині – єдиний курс з чіткою логікою і практичним сенсом. «Мета – навчити майбутнього гуманітарія цивілізовано взаємодіяти з природою, розуміти ресурси і приймати відповідальні рішення», – каже педагог. Пілот у 30 школах уже показує високу залученість вчителів та учнів.
Він відверто говорить і про реформу НУШ. Вважає її найкращим, що трапилося з українською освітою за роки незалежності. Проблему бачить не в ідеї, а в комунікації – роз’яснень бракує, через що частина педагогів чинить «звичний» спротив. Рецепт – якісні методичні матеріали та навчання вчителів, зокрема вміння створювати компетентнісні завдання, де відповідь не списуєш, а доходиш власним мисленням.
Дисципліна в класі для Шаламова – наслідок поваги й авторитету, а не тиску. «Я приходжу і кажу: дивіться, хто ваш учитель. Я – дорога до успіху. Хочеш доступ – вчи біологію», – усміхається він. Учні не питають «навіщо нам це», бо бачать практичний сенс і живий приклад дорослого, який любить свою справу.
Педагог радить батькам підсилювати сильні сторони дитини, а не латати слабкі: «Хочете успіху – інвестуйте туди, де горять очі. Не знаєте, що її – пробуйте різне, говоріть, шукайте з фахівцями». І додає, що у його класах «аномально» багато тих, хто обирає біологію, медицину, біотехнології – не лише через предмет, а через атмосферу спільноти.
Про власний темп життя Руслан жартує: «Зібрався жити вічно – поки все йде нормально». Веде уроки, пише книги, готує олімпіадників, консультує команди і зізнається, що енергії додає класне керівництво – «пересадив собі сьомий клас замість омолоджувальних залоз».
«Я один із десяти. Те, що я отримав статуетку й чек, – означає лише більше грошей. Ми рівні серед сильних. І це найкрутіше».
Його освітня мрія зараз дуже прагматична – масштабувати культуру компетентнісних завдань для вчителів біології, аби дитиноцентрична школа стала нормою. А поки – «моя кухня» щодня відчинена. Тут ріжуть, моделюють, сперечаються і закохуються у науку – бо педагог закоханий у неї сам.
